тільки двоє ми...

тільки двоє ми...

чи пряні пахощі зім'ятої трави
квітучі липи чи осіннє пріле листя
в старому парку тільки двоє ми
і байдуже, куди і хто подівся -
мікросвіт, що ні з ким не ділився

в пошарпаному привокзальному кафе
із несправжнім узваром в горнятках
ми стиха розмовляли про своє
без слів у погляді читаючи розгадки
карбуючи миті на згадку

крізь час лягав на скроні мокрий сніг
повз велич старокиївських соборів
бродили й дивувалися на світ
що боліло, ділили надвоє
й віднаходили в пікселі колір

31.05.2020



#2462 в Різне
#612 в Поезія

У тексті є: лірика

Відредаговано: 14.03.2023

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше