10.Боря

Вибіг з будинку і направився в напрямку магазинів. Зайшов в перший квітковий. Яким виявися тим самим, в якому я кожного 1 вересня купляю вчителям букети.

Мене зустріла привітна жіночка сорокарічного віку десь, хоч по ній і не скажеш. Модельна постава і хода, красива фігура, стильно підібраний лук і приваблива зовнішність робили її набагато молодшою. Вона була одягнута в чорний суцільний костюм і зібраним в низький пучок волоссям. На бейджику писало Вероніка. Раніше тут я цю пані не бачив.

-Добрий день,- відразу зайшовши привітався. Так, я справді дуже вихований, тільки у спілкуванні зі Станіславою мої манери вивітрюються.

-Добрий, з якою метою ви молодий чоловіче до нас завітали?- глянула на мене з чарівною посмішкою на своїх нафарбованих яскраво червоним кольором устах.

-Потрібен букет для дівчини,- відповів і почав оглядати асортимент, який був досить багатим починаючи від банальних ромашок і закінчуючи гепсофілами з високими довжиною в метр трояндами.

-Яким квітам надає перевагу ваша друга половинка,- у фільмах в такі моменти з‘являється тишина і цвіркуни.

-Вона, вона… любить… здається… ні, точно… о.. рози… оці високі,- чи не любить, і як я про таке не запитався, ото влип.

-Як ваша дівчина виглядає?-Продовжувала ця пані Вероніка, консультанткою її назвати язик не повертався, хіба що власницею цього магазинчику.

-Прекрасно,- бовкнув не подумавши.

-Це зрозуміло, але мене цікавить детальніший опис зовнішності, можливо, ви маєте спільні фото?

-Маю,- відповів і швидко увівши пароль на телефоні зайшов в галерею. Переважно всі наші спільні фото були давніми, але на деяких з них вона виглядала як зараз. Такс, треба буде ще один пунктик додати: часто фотографуватися і знімати один одного.

Знайшов де фотографував її в профіль не питаючи дозволу. Це було в той день коли ми посварилися, перед першим уроком ми зустрілися недалеко біля школи, щоб разом зайти в будівлю, але Стася вирішила ще поправити свій мейк. Поки Ангельська проводила блиском по губах, я включив телефон подивитися чи запізнимся ми чи ні, і вирішив незамітно сфотографувати. Я звичайно не фотограф, але фото вийшло дуже красиве: моя напарниця одягнута у джинсовий сарафан зверху якого накинуте кольорове худі на фоні вранішнього сонця, теплий вітерець легенько пройшовся по її хвилястому волоссі, камера встигла те зазняти.

Показав ту фотографію, а продавщиця, яка тоді обрізала колючки на троянді так і зразу перестала те робити.

-Скільки ти вже з цією дівчиною спілкуєшся?- задала досить дивне питання. 

-Тісно тиждень, а не тісно вже десь близько восьми років.

-Тісно???- занадто емоційно перепитала Вероніка.

От так і відбулося знайомство Борі з мамою Стасі, не забувайте, що скоро він ще й з її батьком познайомиться.

Буду рада вашому зворотньому зв‘язку, а особливо коментарям і зірочкам)))❤️