7

-Ти зараз серйозно?- ото я попала. Ні, ну по суті я можу відмовитися, але мені потрібно якось налагодити спілкування з Ткаченком, а якщо не погоджуся на його пропозицію- то все пропало. Я не можу підвести подругу.

-Так,- раптом такий серйозний став. Бляха-муха, а якщо в нього справді почуття до моєї подруги? А я маю під приводом того, що зводжу його з подругою навпаки маю розводити. Це так ту-у-у-у-по. Нічого, вирулимо якось.

-Окі, будемо партнерами, дружби обіцяти не можу,- таким був мій вирок.

-Ото вже маю подругу,- обняли мене на тих радощах.

-Партнерку,- виправила і додала:- досить вже обніматися, а то ще хтось побачить, а це нам може завадити або навіть допомогти.

-Оу, точно, сорі, забув,- відпустили мене з обіймів, так холодно враз стало, обідно, що заради моєї подруги на що тільки не йдуть, а я для всіх лише запасний варіант.

Щоб не заплакати почала знову переглядати стрічку фотографій в інстаграмі, але щось ніхто цікавий не попадався.

-З чого почнемо?- задумано копнув камінець на землі і подивився на мене. Більше затримувати зоровий контакт з ним не хотіла. Як мене все дістало! От чому я просто не можу підійти до Бориса і вп‘ятися в його губи. Вони в нього такі красиві. Ей, думки, ану брись! Ви що?! Ми з ним тільки однокласники, і партнери, і крапка.

-Розкажи для початку чому ви розійшлися з Богданою?

-Чому? Чому? Я перестав її цікавити як хлопець, напевно.

-Ото ти вже філософ.

-Сарказм можеш залишити при собі.

-А може і поради залишити при собі?

-Давай не будемо сваритися.

-Боїшся, що перестану допомагати,-перевела погляд зі смартфону на нього і відразу переконалася, що говорю правду, бо мій співрозмовник мовчав:- не парся, я слів на вітер просто так не кидаю.

-Натякаєш, що я кидаю?

-Просто стверджую..

-що я пустослів, ясно,- акуратно погладив по голові мого  вовкулаку, який на хлопця більше не гарчав.

-Образився?

-От що ти насміхаєшся?-буркнув мій однокласник.

-Так чому розійшлися?

-Я вже сказав.

-Може ти пішов на ліво, але зізнатися в цьому совість не дозволяє?-поглянула з іронічною насмішкою.

-Якщо людина для тебе важлива, то ти не зрадиш її,- крізь зуби проговорив.

-Вибач, мене іноді заносить,- зізналася.

-Я замітив,- хмикнув.

-Ти хочеш, щоб ми завадили Владу і Богдані бути разом? Чи щоб я тебе з Богданою звела?

-Спочатку перше, потім друге, ідеї вже якісь маєш?

-Я постійно маю, тим паче вони наші друзі - це буде легко зробити, але нам самим потрібно стати парою,- ой, мамочко рідна, для чого я останнє бовкнула??

-Цікаве в нас партнерство буде, а як щодо поцілунків і обнімашок?

-Переживеш,- а в самої фантазія почала цікаві сюжети розвитку подій підкидати.

-З чого почнемо?

-З того, що ми з тобою підемо разом зі школи і по дорозі я тобі розкажу наш план, а зараз папулі, партнер,- помахала рукою на прощання.

І побігла з Шаром додому, тому що його ще треба було погодувати, а мені зібратися до школи.