6

Гуляючи на другий день вранці парком із Шаріком згадала, як колись переглядала відео на тему «Чому хлопці частіше всього закохуються в стерв». Як виявилося  там ціла наука в прямому значенні цього слова. Як завжди в усьому винні гормони. Коротше кажучи вчені разом з медиками довели, що трьома головними гормонами, які відповідають за кохання є окситоцин, дофамін і вазопресин. Всім відомий окситоцин і дофамін виділяється від чогось приємного. Від обнімашок, від кохання, та навіть від шоколаду і спорту. В той час як
вазопресин саме виділяється від стресу. Дівчата якраз чутливіші до окситоцину. У той час як чоловіки до вазопресину. І виходить так, що на гормональному рівні чим більше ми їх стресуємо, тим більше вони нас люблять. З віком хлопці починають відрізняти свої гормональні емоції від їхніх справжніх. 
А ще думаю ви чули, про емоційні качелі. Якщо в двох словах, я повинна трішки поманіпулювати Борею, щоб він до мене прив‘язався, просто чудесно! Головне, щоб у висновку я не прив‘язалася ще дужче. 
-Ангельська, рятуй!-почула своє прізвище і відразу повернулася в сторону звідки лунав звук.

Перед моїми очима постала дуже неординарна картина: мій однокласник, який заліз на стовбур одного з дерев парку і мій собакевич, який всіма своїми силами намагався вхопитися за зад хлопця. Не втримавшись пирснула і швидкою ходою направилася до клену рятувати Борю. 
-Шар, фу, я сказала: фу!- тільки моя тваринка вперше мене не хотіла слухати, напевно йому, як і мені колись дуже сподобався Ткаченко.

Обійняла собаку і почала заспокійливо гладити по спині.

-Ангельська, ти хоч собаку навчи на людей не кидатися, якщо сама не можеш,- почула голос згори.

Шарік знову загарчав, тільки на цей раз зліше. Я продовжила гладити і поцілувала його в чорний носик. Після останнього собака остаточно заспокоїлася і вже радісно махала хвостом.

-Я б на твоєму місці поводила себе набагато чемніше, тому що собаки відчувають емоції людей, ти в курсі?

Відповіді на то не почула, тому поринула у світ соціальних мереж. Якраз лайкала нове відео Богдани на якому окрім неї була її улюблениця Халвуша - безпородиста кішка, яка вела себе вдома постійно як королева, а всі навкруги її прислуга. Така мила і водночас вредна, вона чимось нагадувала мені свою хазяйку. Шар і Халвуша дружили з перших днів їхнього знайомства. Колись ще малими ми разом вигулювали своїх тваринок, а тепер Богдана встидалася гуляти із котом, тому що вважала це чимось дитячим і несерйозним. Ми з її мамою її думок не поділяли, часто сперечалися на цю тему, але подруга була непохитна.

-Чуєш, Ангельська, що ти там дивишся?-спробував заглянути Борис в мій телефон, він до слова вже зліз з дерева і сяяв як напастовані батьківські туфлі.

-Допитливій Варварі язик відірвали,- і відключила свій смартфон.-Ти що так рано в парку забув?

-На пробіжку ходив.

-В джинсах,- з цікавістю подивилася на його ноги.

-Ну так..,- значить справа в чомусь іншому.

-Боря, кажи швидко, що ти хочеш з мене,- вирішила не ходити кругами.

-Та просто..Стася, забери свого вовкулаку!!!

Почав кричати мій співрозмовник. Йой, такий великий хлопець, а злякався обнімашок якоїсь маленької собачки. 
-Шар, до мене,- присіла і поплескала себе по стегну. 
Так званий «вовкулака» залишив в спокої так звану «жертву» і прибіг до мене. Поклав передні лапи мені на коліна і лизнув обличчя.

-Тепер ясно в кого ти цього навчилася,- вказав пальцем на мою кохану тваринку.

-Ти маєш на увазі лизатися?

-Я маю на увазі саме це. 

-А я і кусатися вмію.

-Ні за що в світі не хотів би стати твоїм піддослідним.

-А я думаю, що все навпаки.

-Погано думаєш.

-Що ти хотів?

-Точно не тебе.

-Нафіг, ти мені здався.

-Ти мене любиш.

-Та ну? Звідки такі висновки?

-Скажи, що жити без мене не можеш.

-Обійдешся.

Ми би і далі перекидалися шпильками, якби нас не перервав телефонний дзвінок Борі. Він підняв слухавку і почав розмовляти, я не знаю, що говорили по той бік розмови, але цей бік був досить малослівним. Зважаючи який Ткаченко балабол - таке бачити було незвично.

-Клас, я дуже радий за тебе, точніше за вас двох, добре, бувай, потім побачимося, зараз зайнятий,- і вибив.

-Хто це був?

-Влад,- подивився він на мене очима Хатіко.

-Що трапилося?

-Вони живуть разом,- приречено зітхнув Боря. 

І тут до мене дійшло, що під «вони» він мав на увазі наших друзів. 

-Тут я нічим вже зарадити не можу,- розвела руками в сторони.

-Допоможи мені знову завоювати увагу Богдани.

-Як?- я не знала, що мені робити, тому що мала навпаки відвернути його увагу від неї. 

-Стась, ти її подруга, допоможи,- сумно подивилися мені в очі, я остаточно зрозуміла, що загубилася в цьому темному лісі  і самій мені з нього не вибратися.

-Ти забув, що ми терпіти одне одного не можемо,- нагадала йому гірку правду.

-Давай на деякий час станемо друзями і партнерами, ти згідна?