1

Ранок. Будильник який дзвонить вже десь в п‘яте. Блондинка, яка солодко спить на подушках. Собака, який лежить на килимі і вірно охороняє спальню цієї сплячої красуні. Такий шкільний ранок одинадцятикласниці Станіслави Ангельської.

-Мгм…мгм…ні, ні, ні! Не біжи! Машина…ні, ні, ні! Стоп! Шар, куди ти?! Ні, ні, ні!

Почала кидатися зі сторони в сторону на ліжку. Потім різко піднялася і розплющила свої красиві оченята.

-Це лише сон,- видихнула вголос.

-Доця, ти вже встала? Біжи на кухню снідати, бо запізнишся до школи, а нашого чорнушку я вже вигуляю сама,- натякала мама на мого собаку, чия голова вже лежала в мене на колінах.

Такс,а яка там година? Взяла смартфон з тумбочки і поглянула на екран, який чітко показав, якщо я зараз же в цю хвилину не почну одягатися, то запізнюся на перший урок, яким сьогодні є фізика, а старий вчитель мене недолюблює навідміну від моєї подруги відмінниці, від якої в мене вже безліч пропущених. Вирішую, що краще передзвонити, а то подругу нервувати щось не хочеться, а то ще образиться і не виручить на тестуванні. Так, так, ви все правильно зрозуміли, я завжди наперед прораховую «плюси» і «мінуси» кожної моєї дії. Навіть не замислююся над тим, воно в мене якось саме по собі з‘являється.

Набираю номер подруги, притискаю телефон до вуха плечем, а сама біжу відкривати шафу і шукати підходящий одяг на сьогодні, добре, що хоча би сумку звечора склала.

-Алло, ти де пропала?- чую бадьорий голос на фоні шкільного шуму.

-Де? Де? Мала проспати,- зізналася, натягуючи швидко чорні джинси скіні із дірками на колінах.

-Ти нормальна? Може я переживаю, тим паче, ти що забула, що в нас кожного понеділка перший урок - фізика,- пф, таке не забудеш. Добре, що надворі вже весна, майже квітень як не як , тому можна брати футболку , зверху худі, джинсовий піджачок, вуаля і аутфіт на день готовий. Не потрібно вже ніяких зимових курток і теплих спортивних штанів. Не люблю бути одягненою, наче та капуста.

-Все я пам‘ятаю,- відповідаю, а сама роблю на голові порядок, з цим також пощастило, природа зробила цінний подарунок - я натуральна блондинка і волосся в мене завжди пряме, випрамляти утюжком не потрібно.

-Добре, тоді давай, а то мені потрібно тут одного настирливого шанувальника відшити.

-Знову Борька?- весело хмикнула, тому що я просто дивувалася наполегливості цього хлопця, йому Богдана вже не вперше відказує, а він досі не полишив ще надії завоювати сердечко цієї дівчини, аж шкода стало його.

«Ну-ну, Стася, ти вже аж так не маєш що робити, що зібралася жаліти свого однокласника з яким майже не спілкуєшся?»,- хитренько нашіптував мій внутрішній голос.

Розумієте, він блондин, а блондини повинні допомагати одне одному - це як кодекс честі. Я сама придумала. Можете мене похвалити, але то не обов‘язково. Насправді всім людям потрібно допомагати - це хороша справа і від неї настрій завжди піднімається.

Побігла на кухню, швиденько поснідала найсмачнішими в світі млинцями. Я вам говорила, що моя мама - Мирослава Василівна(також блондинка, я в неї вдалася цією особливістю) окрім того що стильно стриже ще смачно готує? От будете тепер знати.

-Сьогодні після школи зайдеш ще в продуктовий,- мама досмажувала один зі своїх кулінарних шедеврів, їх в неї багато.

-Угу,- насипала цукру в чай і заодно переглядала стрічку фотографій в інсті - ранній ритуал , в когось зарядку зробити, а в когось соціальні мережі всі перевірити на наявність чогось новенького.

-Сонечко моє, а ти замість, щоб поцукрити - посолила,- засміялася мама, а я попробувала чай на смак і відразу скривилася, мамуся була права.-Закохалася?

Пограла бровами, а я лише закотила очі, було би в кого.

Поцілувала маму в щічку, стрибнула в свої конверси, взяла ранець на одне плече і побігла до школи, яка знаходилися недалеко і неблизько, потрібно було йти приблизно п‘ятнадцять хвилин.

Влітаю в клас і відразу жалію, що не зайшла спокійно. Бо врізаюся в дуже знайому чоловічу постать. Вже хочу почати вибачатися за запізнення, як до мене повертається та сама постать і самими губами промовляє: тш, я сам.

Вітаю вас в своїй першій книзі, яка (впевнена на всі сто) вам точно сподобається. Наперед вибачайте за допущені помилки в тексті, тому що це чернетка, а в майбутньому планується редагування. Буду вдячна вам за зворотній зв‘язок щодо книги в коментарях, зірочках, відстежуваннях)