Треба про все говорити, щоб не сталося фатальної помилки

- Ти давно знаєш свого бойфренда?

- До чого тут бойфренд? Ще мені тут драми й ревнощів не вистачало. Ти про нього знаєш з першої хвилин, як ми з тобою зустрілися.

Змій  прикрив очі й дуже терпляче зітхнув. Він був зараз щільно закритий, я відчувала цю терплячість і страх за себе, але не чула жодної думки. 

- Ти давно його знаєш?

- Років зо три, і що тепер?

- Ще не знаю, але це непогано, бо ти досі жива.

- Ну знаєш! Це точно не його заслуга. І може навіть не твоя. Чого б це я мала помирати?

- Я не можу це зараз пояснити, бо сам нічого не розумію. Але більше одна не ходи й не зустрічайся з ним.

- Знаєш, ревнощі тобі не личать. Ти раніше якось стильно реагував. А тепер  якийсь колгосп.

- Це не ревнощі, хоч ти й не віриш. А я не можу все сказати, бо ти будеш тоді відповідати упереджено, а він здогадається, що ти знаєш що я тобі сказав. .

- Ай, та заспокойся уже. Я з ним сьогодні хотіла остаточно порвати. Тільки ти тут влаштував еротичну сцену і все з голови вилетіло. Вам з консьєржкою треба номінуватися на Оскар. Є Оскар у галузі порноіндустрії?

- Ти не підловиш мене, поки не закриєшся. Не знаю ніяких Оскарів і вони мене не цікавлять, якщо то не твої бойфренди.

- Якщо ти не хочеш зі мною посваритися, то закінчуй свій психологічний тест і поговорімо не про мою загадкову підсвідомість, будиночок моєї мрії або колишнього бойфренда, а про щось хоч трохи  для мене  цікавіше.

- Для мене зараз нема нічого цікавішого, ніж дім твоєї мрії й твій колишній.

- Бісиш.

- Я недавно зрозумів, що з тобою треба про все говорити, щоб не сталося фатальної помилки - як з тим пентхаусом.

- Що за пентхаус, горе моє? Кажи вже.

- Я хотів тобі на весілля подарувати пентхаус, острів і нареченого - крутого чувака  на крутій машині. А ти не хочеш пентхауса. Оце було б невдобно, якби то виявилось  на весіллі.

Я потрусила головою, щоб з вух вилетіли ці речення, з яких розуміла  кожне слово окремо, а в купку вони не складалися й зміст не вловлювався.

- Знаєш, я так звикла говорити з тобою подумки, що не розумію, коли ти щось кажеш вголос. Яке весілля? Наше з бойфрендом? Ти тому питався, чи давно я його знаю - щоб впевнитися, що у нас все серйозно? Тому, що я вагітна? Теж вважаєш, що це має прямий зв'язок - вагітність та одруження. Ну що ж. Навіть не питатиму, звідки в тебе пентхаус, острів і тачка.Я знаю, ти все можеш, що  надумав,  а не тільки обміняти древній скарб на дурні брязкальця.

Змій дивився, як ображене щеня. А я знову образилась. Я так образилась що, мабуть, не прощу ніколи. Так мене принизити міг тільки цей гад. Отак віддає кому попало з багатим приданим, як браковану, що без посагу не візьмуть.

- Тільки ти справді не спитав, а я не сказала. Не буде весілля. Сховай свої брязкальця для іншої нагоди й іншої дівчини.

- Як не буде? Ти не виходитимеш заміж? Я дуже розчарований, і у мене зараз серце стане.

- Пробач, Змію, але ніт. Я не люблю Сергія, а жити поруч з людиною, яку не любиш - надто втомливо. Та й дитині не корисно дивитись на людей, що не кохають одне одного, але навіщось живуть разом. Коли ще потім мале дізнається або здогадається, що мати вийшла заміж з обов’язку й по зальоту, щоб тільки люди не пліткували,  буде зовсім соромно.

Змій закрив очі руками, плечі його здригалися.

- Ти якийсь істеричний останнім часом. То, мабуть, культурний шок. Не плач,  зі мною таке теж було. Потім минулося. Мені шкода, що ти так  витратився. Але пентхауса мені все одно не хочеться, залиш його собі.

Моя образа виросла до таких розмірів, що дивилася на той пентхаус з висоти пташиного польоту і хотіла спопелити ту дурну пафосну квартиру  власним вогнем. Дивне відчуття. Я ж не дракон. 

Оце так істинна пара. Своїми руками мене віддавати тому нудотному Сергієві! Козел і мудак. Ненавиджу.  

- До чого ми дійшли, Змію. Все так добре починалося.

Змій  відняв руки від очей,  рукавом білосніжної сорочки витер сльози. Як він зберігає її в такому вигляді у таку спеку - ще одна з його загадок.  Але сорочка білісінька і без жодної складочки, попри спеку, палкі обійми з консьєржкою й те, що Змій уже довго сидить. розвалившись на дивані.

- І починалося добре і буде добре. Я трохи схибив, бо звик теж до бесід подумки. А зараз мені треба закриватися.  Доведеться деякий час говорити слова. І ти теж помилилася. Я на наше весілля хотів то все подарувати. А той бойфренд до тебе більше не наблизиться, можеш забути про нього назавжди.

Тепер уже я закрила очі руками й сміялася, поки не потекли сльози.

Відсміявшись і вмившись, винесла суворий, але справедливий вирок.

- Тепер  питай про все. Навіть про таке, що тобі здається повністю зрозумілим - як отой пентхаус.

Змій згідливо закивав, але я бачила, що питати про все-все ще не наважувався.

- Знаєш, у тебе настрій завжди краще, коли добре поїси. - вирішила я діяти за приписами й рекомендаціями ведучих спеціалістів -  Давай у нас буде романтичний вечір. Точніше романтична вечеря. Троянд немає, щоб всипати пелюстками ліжко, а потім виймати їх з різних анатомічно цікавих місць. А свічки є - завжди тримаю в запасі упаковку на випадок вимкненя світла.

Мій гад трохи повеселішав. Їжа завжди додає йому бадьорості.

- Щось там у холодильнику було, приготуємо салатиків і м’ясне. Он у тумбочці вино заникане. Не кожен день мені роблять пропозиції й хочуть подарувати цілого пентхауса!

- І острів - все ж не втримався і  додав Змій, і принишк. Вичікує, що скажу. Розвідка боєм, так би мовити. 

- І острів, точно. Це треба відмітити. А то в гостях мені тільки чаю налили й дали тістечко. А у мене тут зростаючй організм, його годувати треба.

- Як нічого, крім чаю й тістечка? Що за істоти, там холодильник забитий смаколиками! Добре, хоч тебе не з’їли. Жмоти.

- Це ти Сергія прочитав - про холодильник? Будь ласка, не треба настільки мені не довіряти, щоб колупатися у головах сторонніх людей і вивідувати  про холодильники. А може ти там не тільки холодильник розглядав, га, Змію? Може ти підглядав?