Не всі подруги однаково корисні

ЗМІЙ

Подруги такі подруги, скажу я вам.

Самі дивіться, що трапилося.

Нарешті всі заспокоїлися й ми їдемо з лісу назад у місто.

-Я зрозуміла. Змій - твоє прізвище. Рідкісне, мені подобається. А звати тебе як? - ця Леся тріщить, як сорока. От яке їй діло до мене? Але вона подруга моєї дівчини. Серйозне звання.  Треба з нею культурно поводитись.

- Змій.

- Змій Змій? Ще й по-батькові Змієвіч, скажи, ха-ха!

- Так і є.

-  Який ти скритний. Й вона теж. Подруга називається. Має такого знайомого й мовчить. Сама знайшла лицаря на білому коні, а для подруги знайомих жаліє.

- Що за лицар, який ще кінь? - та вона ж просто скарб, ця подруга. Сама все викладає, тільки слухай.

- А то ти не в курсі? - Лесі подивилася у дзеркальце заднього виду,  впевнилася, що подруга спить. 

- Так що там про коня, ти так гарно розказуєш.

- Вона тобою теж крутить, як хоче. Ой, пробач. Я не хотіла видавати її таємницю. Думала ти в курсі.

Думала вона. Зовсім не про це ти думала й думаєш. Але продовжуй. Картинка у твоїй голові дуже цікава. 

Я бачу високу моцну башту. Фройд би плакав, як каже про таке моя пара. На вершечку моя дівчина простягає руки униз. До якогось ху...  людини... чоловіка на коняці. Коняка не така, як в готів. Не кудлата і добре вгодована, величезна й біла. Чоловічок на ній в обладунку,  схожому на мій власний для ритуальних боїв.

В руці у нього якийсь довгий меч, наче фламберг. Але він тримає його однією рукою й простягає до моєї дівчини. Це теж за Фройдом? Ото запальна подруга у моєї пари. 

Навколо башти в три кільця обвився якийсь товстий зелений черв’як з довгим червоним язиком та здоровенними іклами. Цікаво, вони йому їсти не заважають?

За головою зеленої потвори видніються малесенькі типу крильця. 

Ні, не злетить. На таких не кожен метелик би злетів, не те. що цей жиробас.

Щось у цієї Лесі, про що б не подумала, все довге й товсте. 

Чого це така темпераментна й недокохана хуманка досі без пари? І при чому тут моя мила, вона тут завідує роздачею пар для жінок? Має надати тій Лесі когось у пару? Ого, яка спритна.

А, ні. А та гусінь...

О, тепер дійшло. Оте зелене - то я. А отой на коняці приїхав за моєї дівчиною.

І то він не їй показує свій меч, а заносить йог наді мною.

Нічосі.  Дайте подумати. То це той, про кого вона казала бойфренд? Дуууже цікаво. А вона про нього зовсім не думала. І зараз не думає.  Їй сниться щось про нас. Про наше купання в тій калюжі в перший день.

От я невдаха. Вони тут схиблені на гігієні. А я їй не знайшов нічого кращого тої калабані.

Тепер у неї завівся лицар, що вбиває зміїв і визволяє дівчат. А потім вони живуть довго й щасливо. І засушена голова змія дивиться на їх щастя зі стіни у подружній спальні.

Бісить.  Я не жирна зелена гусінь. І коняку можу проковтнути разом з лицарем, а лати розжувати й виплюнути.

Тільки от башту б мені. Нам же треба тут десь жити. У башті гарно, місця багато і провітрювання добре.  Треба дуже швидко роздивитися, що і як. Що я можу вдіяти зі своєю жалюгідною скарбничкою. Не тим я займався у житті, ой не тим. 

Воєнні не в ціні ніде. Тут теж майже одні пацифісти. Толерантність і все таке, про що я й вдома наслухався.

Скоро й тут битимуться за право потрапити в гарем до жінки. 

Тільки наш з моєю дівчиною гарем складатиметься з мене одного. Ніяких лицарів і коней там не буде. Я сказав.

Добре, що вона спить і не побачить мого сорому. Зараз розпитаюся.

- Лесю, про лицаря було дуже пізнавально. А який чоловік на твою думку підходить для того, щоб жити з ним разом довго й щасливо, поки смерть не розлучить вас?

Що за… Я знаю, що я підходящий. Не так спитав, а вона вже червоніє й вигадує про мене щось. Та щоб я згодився жити з жінкою, яка лікує хамелеонів і ганяється за мною зі шприцом отрути?

- Змію, ти на себе часто у дзеркало дивишся?

- Не часто, можна навіть сказати -  зрідка.

 Я й не дуже добре уявляю, що то таке - дзеркало. У лати дивлюсь, коли начищаю. Там смішно все викривляється.

- А нащо дивитись? Щось не так?

- Все так. Якщо хочеш побачити підходящого - просто подивись у дзеркало.

- Лесю, я не про таке питаю. То ні від кого не залежить - народитися, щоб бути харизматичним красенем, від якого жінки мліють.

- Тобі б самокритичності хоч трохи. І зовсім я не млію.

- Я не про тебе. І не про себе.

Ого. Вона засумувала. Зразу собі щось надумала, чи що?

- Я теж не про себе. Що ти хотів взнати? Повтори й уточни. - снказала вона ніби без усяких натяків. Та я ж все бачу.

- Те, що спитав. Які чоловіки взагалі, а не я, вважаються зараз  найкращими для шлюбу? Тільки без отого “розмір не має значення”. Бо це неправда.

- Ну . Гм. Ти про матеріальний стан чи що?

- Про нього.

Дійшло нарешті. Ого в них і запроси. Що таке пентхаус? А машинка нічого так, ще й острови якісь, де їх продають?  Папірці в банках, тільки не в скляних, а у таких  кам’яницях з товстими стінами. Папірці  зелені й райдужні. А, то у них такі гроші. 

- Розумієш, Змію, матеріальне становище не так важливе, як душа й уміння розуміти, чого хоче жінка.

От же ж лицемірне створіння, ну так, я розумію, чого ти хочеш. І навіть чого моя дівчина хоче, коли вона чогось хоче - дуже добре розумію. 

Але ж це не привід брати шлюб. І у ваші часи, й у мої, та й  у будь-які. 

Он у того лицаря кінь є й обладунок. У дракона - башта. Дівчина хоче до лицаря. 

Чого не вистачає драконові, щоб дівчина плюнула з башти на лицаря й залишилася з драконом? Ну звісно на вигляд він зелена гусінь. Такого ніхто не захоче, крім голодного горобця.Але все ж. Отой пентхаус, машина й острови. У лицаря вони є?

- Зрозумів. Тобто якщо чоловік принадний і розуміє , чого хоче жінка, то…

- То вона з нього зробить людину.