Частина 4. Міцний сон

Частина 4. Міцний сон

- Ну-бо прокидайся хуткіше, лежень він подивіться на нього, сестра твоя вже з самого ранку матері допомагає, а ти тут спиш. Прокидайся, я тобі приготував невеликий сніданок.

З цими словами Лесика будив його батько.

- У нас сьогодні багато справ, ти підеш пасти отару на пасовище, а я поки буду заготовляти дрова на зиму.

Швидко все пояснивши батько вийшов з кімнати.

Лесик, спершу міцно потягнувся на білому простирадлі, в обіймах м'якої перини, потім піднявся на лікті, погладив, ту ж перину що так не хотіла його відпускати.

- Будимо з тобою прощається, бувай до вечора.

Із завзятою посмішкою, швидко накинув сорочку і штани. Натягнув черевики, і попрямував в кухню.

На кухні він побачив на столі підсмажений бекон, яєчню, ну так засмажена  як любиш. Щоб трохи була рідкою. І нічого їй не заважало розтектися по скибочці хліба і шматочку бекону. На столі ще стояв глек з кислим молоком, і шматок білого свіжого хліба.

Лесик швидко з’їв  все що було на столі і випив увесь глек до краплини.

•  Таке почуття що два дня, ні росинки у роті не тримав.

Відразу видно, що батько готував сніданок, якийсь він чоловічий, саме те що треба сам про себе подумав Лесик.

- О, бачу, ти вже впорався з сніданком. Перебив його думки батько. Ну як він тобі? Я старався щоб тобі сподобався.

Ну, досить сидіти без діла, підеш сьогодні вівець пасти, я ж знаю це тобі по духу. Звісно не дрова колоти на зиму, по веселіше буде. До речі, можеш з собою свого собаку узяти, він сьогодні якийсь неспокійний постійно гавкає.

- Та точно, як я міг забути. Про себе подумав Лесик.

Лесик вибіг з будинку і побачив чорного як ніч величезного собаку, шерсть була жорсткою і стирчала дибки.

- Комиш!

Вскочив до свого друга і вчепившись в густу шерсть, і почав його обіймати. Він у відповідь облизував його руку, і щоки.

- Таке почуття, що тебе не бачив вічність, неначе не ми з тобою учора увечері гуляли до сутінок. Так якесь дивне відчуття. Осікся про себе Лесик.

-  Як же я тебе люблю, як же я за тобою за ніч встиг заскучати.

Зараз я тебе відв'яжу і підемо разом прогуляємося, у мене є відповідальна робота, а ти мене охоронятимеш, і допомагатимеш мені.

- Ну, тоді я висуваюся, а ти не відставай.

Лесик відв'язав свого Комиша, та і пішов виводити вівець, із стійла.

Раптом вийшов з будинку батько, схилився і почав спостерігати по-доброму за своїм сином, як той вже не маленький управляється з господарством.

Комиш в раз зірвався з місця і з риком кинувся на батька. Лесик тільки встиг закричати "лежати". І собака, слухаючись команду, впав на землю, в той самий час як почула команду. Але все таки продовжувала гарчати і шкірити зуби, у бік будинку де стояв батько.

- Що це з ним? Мабуть, щось підхопив, або лисиця укусила і сказився він. Ти будь обережним з ним, він може бути небезпечним. Може його вже пора вивести у собачий вирій.

- Ні не треба все нормально, зараз з ним погуляємо і йому буде кращий, це він, напевно, від того, що на прив'язі сидів.

- Ну як знаєш. Пес твій тобі і вирішувати.

Батько перекинув сокиру через плече і пішов через поле в ліс, щоб звалити парочку дерев.

- Ти чого Комиш, ти чого кидаєшся на батька що з тобою? Запитав Лесик у собаки. Чухаючи його за вухом.

Та у свою чергу, подивилася своїми чорними очима, і тихо заскавчала. Намагаючись щось сказати своєю собачою мовою.

- Гаразд тебе не лаятиму, але ти так більше не роби. Мені із-за  тебе не зручно перед батьком. Ну пішли у нас ще багато справ, потрібно в першу чергу з вівцями розібратись в поле вигнати, і не забути перерахувати їх...

- Ну і жарко сьогодні. Звернувся Лесик до Комиша.

- Сонце так і хоче нас з тобою сьогодні зажарити, підемо геть туди, показуючи рукою у бік лісу. Там є джерело з крижаною водою, там і трохи охолонемо. І вони весело побігли, Лесик себе почував по-справжньому щасливим. Бігти на перегонки з кращим другом, дуріючи і перекидаючись.

Вони забігли в затінок, віддихались трішки і напились холодної джерельної води. Лесик, лежачи на траві для себе з жахом зрозумів, що він не пам'ятає, щоб він виганяв отару, дорогу на пасовище як дійшов і....

- Об привіт синок, так ти теж вирішив воду попити у джерела, так сьогодні видався жаркий день, тобі голову не нажарило?

Батько з'явився, з іншого боку струмка. Якось дуже несподівано немов стояв там увесь цей час.

Комиш встав у бойову стійку і тихо гарчав, скалячи зуби. Батько продовжував.

- Сьогодні мати готує святкову вечерю, так що ти сильно не затримуйся. І ще сестра принесе тобі поїсти, і мазь, щоб у тебе перестало боліти плече, яке ти учора примудрився прибити, граючи з цим собакою. Ох, не доведе до добра, те як ти з ним носишся. Ну, бувай, до вечора, побачимся за вечерею. Вже ідучи, прокричав батько.

- Я прибив плече? Сам себе запитав Лесик, і в туж хвилину закололо в руці, і легке поколювання перейшло у біль. Біль пройшлася по усій руці хвилею, але в плечі зупинилось, але було особливо неприємно.

- Дивно, як це я міг про таке забути і не згадувати у весь день. Напевно треба менше бувати на сонці.

Лесик лежав на полянці обійнявши Комиша і майже дрімаючи чухав за вухом свого вірного друга. Слухав як скрегочуть старі дерева, як листочки шелестять від вітру. Видають, спокійну музику лісу. Вже майже дрімаючи йому почало здаватись, що листя йому щось шепоче, немов наспівує знайому мелодію.

Наче десь над головою пролитіла ворона, і гучно закаркала.

- Брехня бр-ня брехня.

Лесик сам собі посміхнувся, думаючи смішно, буває і таке ввижається коли надходить дрімота.

- Об-ма-нннн!

З гуркотом гойднувся старий дуб, видаючи не просто звук, а чітке гусне слово.

Лесик в раз піднявся, по спині пробігли  мурашки. Він зачаїв подих почав вдивлятися і прислухатися, але ніяких звуків більше не було. Немає не те щоб якихось голосів, не було ніяких звуків була повна, гробова тиша.