Глава 16

— Привіт, — промовив хлопець.

— Привіт, — розгублено та з острахом відповіла Злата й майже одразу опустила голову, так що її волосся закрило половину обличчя, вимазаного тональним кремом.

Нічого більше не говорячи, Злата вправно оминула Андрія, відчинила двері аптеки й пішла на вихід із маркету. Хлопець здивовано продовжив стояти.

Якщо чесно, він уже приготувався до їдкого: — Ти що мене переслідуєш? — чи якоїсь іншої грубості, але аж ніяк не до того, що дівчина мовчазно пройде повз нього.

А ще хлопець пригадав, що Біакон, то мазь від синців. Півроку тому Андрієві довелось поспілкуватись із місцевою гопотою. Хлопці, звісно, зрозуміли все, що хотів їм донести Андрій і в майбутньому пообіцяли оминати його двір десятою дорогою, але декілька синців про себе на згадку також залишили. У той день, в аптеці, хлопцеві від набряків запропонували дві мазі на вибір Біокон та Бадягу.

Від подібних думок Андрієві стало ніяково. Він волів би припустити, що Злата купила мазь для чоловіка, якби не дивна поведінка та тональний крем, котрий зовсім не личив її молодому та вродливому обличчю. Ба навіть навпаки, він дівчину старив.

Усвідомивши, що означає його припущення, хлопець кулею вилетів із приміщення аптеки та супермаркету. На парковці Златиної Жужі не було. Озираючись по сторонах Андрій врешті помітив дівчину, котра йшла через невеличкий сквер навпростець до свого дому. Причому дуже швидко. Андрієві прийшлось бігти, аби її наздогнати.

— Почекай, — хлопець став перед Златою, але вона його оминула.

Ухопивши дівчину за руку Андрій змусив її зупинитись. Злата зробила  спробу вирватись, але він перехопив її за плечі й повернув до себе. Злата одразу опустила голову, так що волосся знову приховало її обличчя.

Андрій спробував прибрати його, але дівчина почала вириватись, тоді він щосили притиснув її до себе. Злата зробила ще декілька спроб звільнитись, але дуже кволих та невпевнених і врешті затихла, утиснувшись обличчям в Андрієве плече. Хлопець її приголубив і промовив на вухо щось заспокійливе. Дівчина здригнулась і заплакала, але дуже швидко прийшла в себе і тремтячим голосом промовила:

— Благаю відпусти, нас можуть побачити разом. Ти робиш тільки гірше.

Хлопцеві дуже не хотілося випускати Злату з обійм, але вона мала рацію. Прибравши руки та зробивши крок назад Андрій суворо запитав:

— Це він тебе вдарив?

— Дівчина нічого не відповіла, так і продовжуючи дивитися собі під ноги.

— Не можна цього йому пробачати. Ти зверталася у поліцію?

— Ти зовсім дурний? — Злата врешті підняла голову, так що Андрій добре розгледів величезний синець на щоці, котрий, навіть  тональний крем не зміг повністю сховати.

— Він мій чоловік, — продовжила вона пильно дивлячись йому у вічі. — А мій синець є свідченням того, що за все в нашому житті потрібно платити. Той вечір із твоїми друзями й танок у клубі. Я не мала цього робити, адже обіцяла бути тільки його. Він мій чоловік.

— Який він чоловік після цього! — емоційно викрикнув Андрій.

— Дурненький, — лагідно промовила Злата, — ти не розумієш, що таке справжня сім’я. — Не можна просто так усе зруйнувати, лише із-за подібних маленьких прикростей.

— Подібних маленьких прикростей? Тобто він б’є тебе не вперше? — ледве стримуючи себе, аби знову не закричати, промовив Андрій. — Ходімо я йому зараз усе поясню. Андрій схопив Злату за руку і хотів потягнути за собою, але дівчина вирвалась і різко відповіла:

— А ти взагалі, хто такий, що лізеш у моє життя?

— Той кому ти не байдужа! Я кохаю тебе Злато й нікому не дозволю ображати.

— І ти здатний заради мене на все?

— Так.

— Навіть знайдеш мільйони на ремонт будинків у Терновому району.

— Знайду.

— І захистиш від мого чоловіка?

— Звісно.

— Зробиш мене щасливою?

— Авжеж.

— Тоді зникни з мого життя назавжди, переїдь до іншого міста, країни чи взагалі континенту. Я не бажаю, аби навіть випадково ми могли зустрітися.

— Але ж насправді ти цього не хочеш, — не вірячи промовив Андрій. — Він тебе не цінує я добре пам’ятаю його слова в таксі.

— Мені більше нема чого тобі казати. Зараз я піду, а якщо ти мене знову спробуєш зупинити, почну кричати, а потім напишу до поліції на тебе заяву.

— Ти все одно будеш моєю, — упевнено промовив Андрій, дивлячись Златі в слід, а коли дівчина зникла, хлопець повернувся на парковку, сів до машини та поїхав додому.

Зайшовши до квартири, Андрій не роззуваючись, пройшов на балкон, там у закутку Андрій віднайшов саперну лопатку й хотів уже спускатись униз, коли пригадав, що  не кішка й у темряві бачить погано. Знову повернувся на балкон і дістав із шухляди налобний ліхтар.

Трішки менше, ніж пів години й хлопець уже на тій самій галявині, де вони зі Златою чарувались нічним містом. Увімкнувши ліхтаря хлопець почав копати.

Піт заливав очі й нещадно нили м’язи, протестуючи проти наднормової роботи, але Андрієві   було усе байдуже, він зараз, немов той бульдог, що лише бачить перед собою ціль. Яма вже досягла метра завглибшки, але до заповітної гвинтівки було ще далеко. Дарма, впорається, не передумає.