Глава 8

Мовчання з іншої сторони не збило Вероніку з пантелику і вона почала впевнено тараторити:

— Доброго вечора, — це сімейна клініка «Домашній доктор», ми зараз проводимо благодійний запис на безкоштовні консультації до наших спеціалістів: окуліст, лор, терапевт, гінеколог, мамолог у нас багато спеціалістів із багаторічним досвідом і практикою навіть у країнах Європейського союзу. Бажаєте записатись на консультацію.

— Ні, у нас усе гаразд зі здоров’ям, — прозвучав добре знайомий Андрієві, дівочий голос, — до побачення, — зв’язок одразу обірвався.

— Ну що, як бачиш я мала рацію.

— Але чому? — хлопець розгублено подивився на Вероніку, немов та зобов’язана була знати відповість.

— А я ж звідки знаю. Це твоя знайома от сам і думай, чим ти міг її так образити. Хоча не розумію, нащо тобі вона, коли поряд така вродлива й обділені чоловічою увагою дівчина. — проте хлопець ніяк не відреагував на ці слова.

— Бачу, тобі тепер не до мене. Шкода, а могли б чудово провести разом завтрашній вечір, що ж тоді бувай, промовила Вероніка й неспішно покотила коляску в сторону свого під’їзду.

А Андрій так і залишився стояти й губитися серед незліченних здогадок та припущень.

— Злата занесла його номер до чорного списку. Невже вчора він чимось її образив, чи може зробив щось непристойне, на її думку?

Був напівоголений, коли відвозив дівчину додому? Але ж то тільки тому, що віддав їй свою футболку, тай не збентежило це її зовсім, інакше б не стали вони їхати до тієї галявини.

Поцілунок? Проте він пам’ятає, як Злата із пристрастю відповіла на нього, в Андрія ще досі все тіло горить. Тоді що?

Можливо, це така жіноча помста за те, що він першим вніс дівчину до чорного списку? Якщо чесно, відчуття неприємне й нове для нього. І це не дивлячись на те, що сам він, частенько користувався даниною послугою, бажаючи позбавитись небажаних клієнтів.

Так, звісно, то лише дівоча помста. Інакше й бути не може. Усе в них буде добре. Але сьогодні він її турбувати більше не стане. Дасть час насолодитись своєю перемогою, а вже завтра, обов’язково з нею поговорить — щоб те норовливе дівчисько собі не думало. Хлопцеві одразу стало тепло на душі. Тай гарний настрій на додачу повернувся. Усе, треба йти відпочивати. Набігався він за сьогодні.

Повернувшись додому Андрій на швидку руку відварив пельмені та приправивши їх майонезом із кетчупом сів вечеряти.

— А добре було, якби дома тебе чекав хтось рідний, з вечерею, яка б не складалась із напівфабрикатів.

З приємних думок Андрія висмикнув гучний стукіт у двері. — Кого ще там принесло? — роздратовано подумав хлопець.

Відчинивши він побачив на порозі куцого хлопчину одягненого в кур'єрську форму й одразу спіймав дежавю. Саме в такій куртці й бейсболці він сьогодні носився по під’їзду Злати.

— Квартира 66, — пискляво промовив хлопчина.

— Так.

— Посилка, на ім'я Андрія, вибачте, але фамілія не зазначена. Це ви?

— Звичайно, я тут один проживаю, можу паспорт показати.

— Не треба, головне, що номер квартири співпадає. Краще тримайте ось це. — Кур'єр передав невеликий поліетиленовий згорток із зазначенням адреси та ім’ям.

— Якщо все вірно, тоді будь-ласка розпишіться і я пішов.

Зачинивши двері Андрій пройшов на кухню, дістав ножа та обережно розрізав чорний поліетилен. Всередині виявилась його свіжо випрасувана футболка, що пахла лимоном та згорнутий удвічі листок паперу, написаний чудовим каліграфічним почерком.

— А вона не перестає дивувати, — посміхнувся Андрій, починаючи читати листа.

Спасибі за учорашній вечір. З тобою мені було дуже добре, чесно. Я давно не відчувала себе так спокійно.

Ти зважливий, тактовний, романтичний, відповідальний, а цього дуже не вистачає сучасним чоловікам. На тебе завжди можна покластися і ти готовий прийти на допомогу, навіть незнайомій людині.

У тебе щирі друзі. Тобі з ними відверто пощастило, як і їм із тобою і я дуже рада, що хоч ненадовго стала частиною вашого життя. Упевнена в тебе все буде добре, але без мене.

Маляр та таксист, це не той чоловік, якого я уявляла поряд із собою. Не ображайся я поважаю всі професії, але в людини, з якою я бачу своє майбутнє повинні бути амбіції. Коштовний діамант, вартий не менш коштовної оправи. Не можна його зберігати серед біжутерії, інакше все буде марно.

Благаю, постався до моїх слів із розумінням, і вибач за те, що кажу їх тобі не у вічі. Я звичайна слабка дівчина, на відміну від тебе. Сподіваюсь вони зроблять тебе ще сильнішим і амбіційним, проте я вже цього не дізнаюсь. Нам краще більше ніколи не бачитись і забути про існування один одного. Прощавай.

З повагою, Злата.

— Да пішла ти! — у серцях вимовив Андрій і зім'явши листа жбурнув його в смітник, сів назад до столу, проте їжа стала йому поперек.

— А щоб тобі, — відкинув він тарілку з виделкою і заваривши кави, вийшов на балкон, запалюючи цигарку. Слова дівчини все ніяк не йшли в нього з голови.