Глава 2

Наступний ранок виявився таким же приємним, як і попередній. І щоб його ненароком не зіпсувати, Андрій вирішив навідатись до сервісу, а для цього відчинив верхню поличку шафи та стиснув у кулаці брелок із викарбуваними на ньому в ряд чотирма хромованими кільцями з’єднаними між собою.

Перш ніж малювати щось дике та зле, треба спочатку себе відчути таким. Й із цим йому допоможе нехай уже не молода, але досі жвава двомісна улюблениця Audi TT, сріблястого кольору із намальованим на дверцятах шикарним гепардом.

Мотор ревів і розум Андрія був ясний, як ніколи, кабріолет хутко набирав швидкість і так же хутко скидав перед камерами, а потім знов усе повторювалось. AC/DC із динаміків дозволяло поринути в атмосферу безкрайніх шосе та хоча б на мить уявити себе вільним від тиску камінних джунглів.

Раптом усе навколо зникло, як і сам Андрій. Зараз, серед безкрайнього степу біг ватажок, що вів за собою зграю таких же могутніх та непокірливих, як і він сам, братів. Не існувало сили, здатної їх зупинити, навіть велетень ведмідь накивав п’ятами, одразу, як тільки но їх побачив.

Влетівши на територію СТО Андрій вдарив по гальмах у розвороті заганяючи свою красуню під облаштований навіс та ні на що не звертаючи уваги прошмигнув до боксу. Перед його очима закарбувався оскал ватажка вовків, що уособлював усю силу та велич цього звіра. 

Машина мажорчика ще в перший день була обачливо підготовлена саме для таких ось «просвітлінь» і Андрій не гаючи часу почав втілювати образ. 

У металеві двері боксу постукали, проте зайнятий справою, хлопець навіть не звернув на це уваги. Згодом стукіт повторився, але вже більш наполегливо. Андрій і на цей раз його проігнорував. Напевно, хтось із клієнтів Арама переплутав бокси, — але ж який невгамовний? З кожною секундою гул лише наростав.

Нарешті, нерви Андрія не витримали й він облишивши роботу, підійшов та відчинив двері, подумки уявляючи, як зараз буде відчитувати цього невгамовного «дятла».

— Ви, — тільки но і зміг промовити здивований Андрій, дивлячись на тендітну дівчину в мокрій заплямованій сорочці. Причому, було видно, що плями даремно намагалися терти, у результаті чого, вони стали ще більш помітними.

— Вирішили змінити професію? — дівчина на відміну від Андрія за словом до карману не полізла. — Марно. Виходить, справа у вас. З таким відношенням до клієнтів, вам радше працювати полярником, де лише пінгвіни вимушені будуть терпіти вашу некомпетентність.

Подивіться, що ви накоїли? Сорочку тепер лише на смітник. Дякувати Богові хоч живою залишилась. Напевно, коли Творець роздавав розум ви стояли в черзі за дурістю. Добре що вчора мій янгол-охоронець змушував вас дотримуватись елементарних правил водіння, проте, навіть, йому не могло спасти на думку, що доля мене знов зведе з вами. Я розповім Араму як його працівники відносяться до клієнтів.

— Я не працюю на нього, — ледь стримуючись промовив Андрій. Це ж могло так не пощастити, щоб у такому великому багатомільйонному мегаполісі, знов зустрітися вже на наступний день, причому на протилежному боці міста

— Жаль, ви згаяли таку можливість стати людиною. Хоча якщо його попросите, упевнена, він навчить вас шанувати інших і сумлінно ставитись до своєї роботи.

— Я не розумію, що вам від мене треба. Якщо вчорашню здачу, я зараз вам усе поверну.

— Він щей глузує, — дівчина вкрилась червоним рум'янцем. Ви мене ледве не покалічили, якби я вчасно не відстрибнула… Тепер уся сорочка в каві і як по вашому я маю повертатись назад у такому вигляді.

— Куди відстрибнули? Я вас за сьогодні вперше бачу!

— О матінко Гігея, даруйте цьому нехвасню прозріння. Ви мене ледь не збили, коли нехтуючи усіма правилами намагались запаркуватись.

— Так, а чого ви там стояли? — здивовано відповів Андрій. Цей закуток спеціально відведено для моєї парковки, Арам там навіть знак почепив, щоб ніхто не займав. Ви що його не бачили.

— Уявіть собі ні, — у серцях відповіла дівчина.

Андрій посміхнувся, — тож, можливо, вам самій треба звернутися до цієї Гігеї, ким би вона там не була.

Дівчина вмить почервоніла ще більше, повернулась і хотіла вже йти, але наостанок промовила:

— Ноги моїй більше тут не буде. Тай усім знайомим розповім, щоб ніколи сюди не звертались, якщо цінують своє життя та гідність.

Ну і скатертину на стежину, подумки промовив Андрій, поглядом проводжаючи дівчину, чия некваплива хода та стрункі ніжки, ледве прикриті короткою спідницею, змусили його ще на декілька хвилин затриматись у дверях.

Присоромивши себе, Андрій зробив крок назад та зачинив двері. Треба повертатись до роботи.

Але тільки-но він узяв до рук аерограф і підніс  до капота, як у серцях був змушений відкинути його в сторону.

— Бісове дівчисько! — оскалена паща вовка, яка ще декілька хвилин тому в дрібних деталях стояла перед очима, щезла, залишивши після себе, лише примарний образ.

А ще Андрію стало соромно за свою поведінку, тай перед Арамом вийде негарно, якщо він залишиться без клієнта через нього.

Вискочивши з боксу хлопець обвів поглядом невелику площадку, де клієнти зазвичай залишали свої авто, але нікого там не побачив. Тоді він вирішив перевірити в майстерні, напіввідкриті ворота котрої, знаходились на протилежній стороні.