Глава 3

Я дивилася навколо себе, шукаючи за що зачепитися,аби не думати про свою тітку. Хоча,навряд чи це могло б мені допомогти. І ось, здається вічність блукаючи поглядом по кімнаті я помітила щось дивне. Знову ніби темний силует. Хоча,може мені через хвилювання дійсно починає вважатися щось незрозуміле. Але якщо це знову щось потойбічне, можливо це якось пов'язано із зникненням та тим,що я чула у під'їзді? Проте коли я починаю думати про це більш детально,стає моторошно. Замислившись я випадково подивилась на руки мого батька,які зазвичай він тримав перехрещеними на грудях, і зараз які ледве помітно тремтять. Він дуже хвилюється,навіть якщо не показує цього. Він ніколи не показує,що йому страшно,або навіть навпаки. Він завжди вчив мене тому,що треба завжди бути спокійним,усе погане проходить,а пам'ять річ погана,можеш згадати про вчинок,який зробив на емоціях і потім жалкувати про це дуже довго. Тому - зберігати спокій це найважливіше. І ось минуло декілька хвилин,і з'явилась моя мати,яка несла в руках три кави - дві латте та один еспресо. Підійшовши вона дала їх нам,ми з батьком любимо латте,собі ж вона завжди бере еспресо,чи подобається воно їй,я навіть не знаю. Я тримала чашку у руках, відчуваючи,що вона дуже гаряча,проте навіть і не думала поставити її,та дати час охолонути. Мої думки досі наповнені міркуванням про те,що ж могло з нею статися. Та можливо,нам слід очікувати чогось поганого. Думаючи про це,я почула як до нас підійшов чоловік ,з яким ми розмовляли,та сказав,що має для нас дві новини: погану та менш погану. Менш погану..Чашка кави,яку я досі тримала усе ж випала з моїх рук.