Розділ 27: Ворог змінює тактику

Густий, їдкий дим повалив із дверей майстерні, а слідом донісся глухий вибух, від якого здригнулася перебірка. Дін вискочив у коридор, кашляючи й витираючи сльози.

— Одинадцятий, гаси!

— Система пожежогасіння активована, — рівним, позбавленим емоцій голосом відгукнувся дроїд, виходячи з хмари хімічної піни.

Ну й сморід!

Дін витирав обличчя, розмазуючи кіптяву й піну по щоках.

— Я ж просив додаткове охолодження на контур!

— Господарю Діне, я зробив усе можливе, але вбудованого ресурсу недостатньо. Пропоную перенести випробування у вакуум.

Дін на секунду завмер. Точно! Космос — найкращий радіатор.

— Молодець, Одинадцятий! — він ляснув дроїда по металевому плечу.

— Господарю Діне, я зобов’язаний зауважити, що подібні експерименти згубні для мого зовнішнього вигляду. Гадаю, надбавка у два відсотки до платні компенсує ризик корозії.

— Ти скнара, — беззлобно огризнувся Дін. — У тебе цілий склад лаку, який ти натягав з усієї бази. Там стільки, що можна лінкор відполірувати до блиску!

Дроїд на секунду застиг, обробляючи дані:

— На лінкор ресурсу не вистачить. Але на крейсер — цілком.

Дін проводив у машинному відділенні «Меча» та «Списа» по вісімнадцять годин на добу. Нові капітани Бездушних із німим подивом спостерігали, як їхній головнокомандувач, замурзаний мастилом та іонізованим пилом, особисто перебирає блоки управління. Це ламало всі їхні уявлення про ієрархію, але народжувало відданість, якої не купиш за гроші.

— Я проаналізував їхній захист, — озвучив Дін на короткій нараді. — Він універсальний. Наче його штампують на гігантському 3D-принтері за кресленнями столітньої давності. Жодних доопрацювань, жодної гнучкості.

— Це нам на руку, — проскрипів Третій, чий голос усе ще був слабким після поранення. — Значить, у них застій. Або немає кому досліджувати, або вони занадто впевнені у своїй перевазі.

Раптом комунікатор ожив тривожним сигналом:

— Напад у Першому світі! Аванпост земного флоту на астероїді під ударом. Есмінець «Едем» веде бій із трьома кораблями Бездушних. Сигнал SOS!

— Ось і шанс випробувати генератор, — очі Діна азартно блиснули. — «Меч», «Спис» — на зліт! Лоє, ти залишаєшся.

Дівчина хотіла заперечити, але Дін перебив її:

— У тебе надважливе завдання. Тримай вікно відкритим. Фіксуй момент, коли вони відкриють свої портали для відходу, і запускай «Очі» за їхнім слідом. Ми маємо дізнатися, куди вони ховаються.

Пройшовши крізь вікно переходу, кораблі опинилися в самому центрі бійні. Аванпост на астероїді буквально танув під перехресним вогнем. Щити станції спалахували дедалі рідше, пояс вирви — межа захисного поля — уже майже впритул притиснувся до житлових куполів.

У «Едема» справи були ще гірші. Один двигун був вирваний «з м’ясом», навколо корабля кружляла хмара уламків і замороженого теплоносія.

Помітивши появу нових сил, Бездушні повелися дивно. Два кораблі почали негайний відхід.

— Лоє, вони тікають! Готуйся! — крикнув Дін.

— Готова! Запускаю! — відгукнулася Лоя з бази.

Дві сріблясті кулі-зонди вилетіли зі шлюзів і на максимальному прискоренні пірнули в закриті вікна ворога.

Третій корабель Бездушних, що залишився, раптом кинув палаючий есмінець і розвернувся до Діна.

— Одинадцятий, доповідай!

— Хвилина! Майже розгорнув випромінювач! — крикнув дроїд із надр трюму.

— Вогонь головним калібром!

Важкі снаряди старих гармат полетіли до цілі.

І тут ворог показав нову тактику.

Рій винищувачів Бездушних не став ухилятися. Навпаки, пілоти пішли на таран снарядів. Один за одним вони врізалися в летючі болванки, підриваючи їх у порожнечі ціною власних життів. Лише один снаряд пробив щити ворожого корабля, зносячи маршовий двигун.

Ворог не здригнувся. Залишившись з одним двигуном, корабель Бездушних увімкнув його на повну потужність, ідучи на лобовий таран. Винищувачі вишикувалися клином перед його носом, прикриваючи його атаку як живий щит.

— Готово! — загорлав Одинадцятий.

— Постріл! — скомандував Дін.

Чудовищна енергетична хвиля пройшла крізь корпус «Меча». Команду миттєво скрутило від нападу нудоти, у роті з’явився металевий присмак. Побічний ефект був страшним.

Імпульс прошив простір. Кілька винищувачів у клині завмерли — їхня електроніка згоріла, але решта продовжувала летіти за інерцією.

— Далеко… перезарядка! — Дін витирав сльози, що виступили самі собою.

— Вони йдуть на таран! — крикнув капітан.

Дін підвівся. Його очі світилися білим сріблом, по руках і шиї зміїлися пульсуючі нитки.

— Рано… Рано… Тепер — ВОГОНЬ!

Другий імпульс був потужнішим. Знову напад нудоти у команди, але цього разу хвиля накрила ворога впритул. Винищувачі Бездушних, перетворившись на купи мертвого брухту, за інерцією врізалися в щити кораблів Діна. Один із них пробив поле «Списа» і вибухнув, розпоровши обшивку.

— Пробито корпус! Є втрати! — доповів капітан «Списа».

Але ворожий корабель завмер. Усі його вогні згасли, щити схлопнулися. Він перетворився на дрейфуючу труну.

— Спрацювало, — важко видихнув Дін. — Газ пішов. Абордажні групи — готовність п’ять хвилин!

На зв’язку з’явився «Едем». Голограма капітана Дрейка — літнього чоловіка в розірваному кітелі — тремтіла від завад.

— Дякую за допомогу… Хто ви, чорт забирай? З якого ви світу?

— Це не важливо, капітане, — відрізав Дін. — Просто запам’ятайте: ми вам не вороги. І передайте командуванню: атаки триватимуть. Це серйозний противник, не пускайте все на самоплив.

— Нам потрібна допомога… — почав Дрейк.

— До вас уже йдуть два крейсери земного флоту. Відходимо!

Дін вимкнув зв’язок. Зустрічатися з офіційним флотом зараз було б самогубством.

Пізніше, в ангарі, Дін дивився на обвуглені блоки живлення. Одинадцятий і ремонтні дроїди заливали піною малий генератор.