Розділ 6: Нюанси світобудови

Це було до дивного хвилююче відчуття. Дін ніжно обійняв Лою за талію, відчуваючи під пальцями піддатливе тепло її тіла. Дівчина ледь помітно здригнулася — контакт зі шкірою без захисту «зміїної луски» був для неї в новину — і притиснулася до нього дужче. Так вони і стояли, дві крихітні істоти на тлі титанічного Юпітера, аж поки рука Діна, підкоряючись інстинкту, не опустилася трохи нижче дозволеного.

Він тут же отримав дзвінкий, але легкий ляпас по нахабній долоні. — Ти ось так наполегливо прагнеш на жертовний вівтар? — Лоя обернулася, лукаво мружачись. — У моєму світі спочатку завжди йдуть ритуали. Поспіх — доля Бездушних. Вона ніжно провела рукою з Живого Металу по його неголеній щоці. Рука була теплою і м’якою, наче шовк, що вчергове вразило Діна — він очікував відчуття холодного протеза, а отримав дотик живої енергії.

Ззаду пролунало делікатне, механічне «кхе-кхе». Десятий тихо підкотив до пари, що обіймалася, виблискуючи свіжим поліруванням. — Господарю Діне, шановна гостю, чи не бажаєте підтримати життєві функції шляхом прийому органічних сполук різного ступеня щільності? — дроїд зробив паузу, його сенсори мигнули. — Ідіть уже на кухню, потенційний осередку суспільства. У нас на порядку денному — виживання, а не демографічний вибух. Десятий віддалився, його гідравліка видавала звуки, підозріло схожі на буркотіння старого діда.

Їжа Лої категорично не сподобалася. Вона гидливо ткнула виделкою в сіру масу харчового концентрату. — Послід тукана, — коротко резюмувала вона, поморщившись. Проте порцію вона з'їла дочиста — древній метал усередині неї потребував енергії для остаточної регенерації. Діна смак не турбував; через свій «дефект» він відчував лише текстуру їжі. Для нього їжа була просто високооктановим пальним.

— Ну що, друзі, підіб'ємо підсумки, — почав Дін, відсуваючи порожню тарілку. — Ситуація патова. Ми з Лоєю втекли, станція пошкоджена, на нас напевно полюють. Що робити далі — рішуче незрозуміло. Лоя замислено застукала пальцями по металевому столу. Звук виходив мелодійним, резонуючим. — Ну, не зовсім усе. Є один крихітний нюанс. Нюансик навіть.

Вона підвела очі, і в них Дін побачив тінь прадавнього страху. — Верховні жерці вже відправили за мною Ягуарів. Мисливців за кров’ю. Таємниці народу не мають залишити мій світ. — І скільки буде цих кицьок? — поцікавився Десятий, протираючи лінзу фоторецептора. — Як завжди — двоє. Вони діють парами, як два леза одних ножиць. — А як часто ваші Ягуари провалювали завдання? Лоя подивилася Діну просто в очі, і її цятки на бровах стали вугільно-сірими. — Такого не було ніколи. З моменту заснування Балама. — Сумна перспектива, — меланхолійно прокоментував дроїд. — Так, — підтвердила Лоя. — Відкликати їх можуть тільки Верховні. Ну, або Боги-творці, якщо вони ще пам’ятають про наше існування.

Дін споважнів. Він подався вперед, зчепивши пальці в замок. — Так, давай прояснимо матчастину. Що за Боги? І як ваші таємниці пов'язані з нашими світами? Ми завжди думали, що ви — просто розвинена цивілізація Майя, яка знайшла дірку в просторі.

Лоя глибоко зітхнула. — Те, що я скажу, вам дуже не сподобається. Зовсім. Слухайте. Спочатку структура цього всесвіту складалася з дев’яти Темних світів і тринадцяти Світлих. Ми з вами перебуваємо в кільці Світлих. — Чому тринадцяти, якщо порталів всього дванадцять? — перебив Дін. Лоя обдарувала його спопеляючим поглядом. — Дзьоба не роззявляй і не переймайся, — вона мило усміхнулася, оголивши перлинні зуби. — Структура була створена групою сутностей — Богів. Це слово загальне, вони просто інженери вищого порядку. Вони смертні, хоч і живуть мільйони років. Іцамна був керівником проєкту, Хуракан створював структуру світів, інші — заселяли їх життям. Були помилки, але загалом проєкт вдався. Невдалі експерименти перемістили в Темні світи й благополучно забули... Як з’ясувалося, даремно.

Вона зробила паузу, її обличчя потемніло під світлом ламп. — Для управління структурою створили мій народ. Нам дарували частину тіл Богів — живий метал, Калі-Кай. Він вшитий у наш генетичний код. Усе було мирно, поки не почався розкол між фракціями Богів. Група під керівництвом Кімі вимагала об’єднати Темні й Світні системи, щоб через нескінченні війни вивести «ідеальний ген» — досконалу зброю.

Лоя замовкла, її пальці на столі стиснулися в кулаки. — Почалася бійня. Космос горів. Діне, ти ж не знав, що раніше у твоєму світі було два сонця? Ні? Ну, тепер знаєш. Одне з них просто знищили. Зрештою втрутилися Старші Боги й змусили сторони зупинитися. Межу запечатали. Моєму народу дали право вибору, і ми обрали твій світ. Але коли ваша молода цивілізація почала загрожувати нашій потаємності, ми переселилися у 12-й світ.

— Стривай, — Дін нахмурився. — Тобто ти з вищої касти, а я — просто баг системи з травмою голови? — Ну, я попереджала, що правда кусається. До того ж ти переконався, що я ставлюся до тебе... мило й поблажливо, — вона жартівливо задерла підборіддя.

— Зворушливо, — подав голос Десятий. — Але раз ми тепер бандформування галактичного масштабу, що робити? — Виходів три, — Лоя загнула витончений палець. — Перший: повернутися і благати про милість. Швидше за все, закінчимо на вівтарі, тримаючись за руки, поки жерці виймають наші серця. — Пробачте, а ви не практикуєте принесення в жертву дроїдів? — уточнив Десятий. — У мене чудове мастило, вищий сорт. — Стули пельку! — Дін стукнув по столу. — Лоє, далі. — Другий варіант: піти в Темну структуру. Але там за тисячі років ізоляції могло вирости що завгодно. І третій: знайти самого Іцамну в 13-му світі. Там знаходиться центр управління всією Системою. Тільки він може скасувати наказ Ягуарам.

— А можна їх просто вбити? — запитав Дін, в його очах блиснув холодний інженерний розрахунок. — Ягуари створені з чистого Калі-Кай. Вони відчувають мій метал усюди. Сховатися не вийде, а ресурсів для бою з ними у нас... — вона оглянула обшарпану кухню станції, — замало.

Дін встав і підійшов до Лої. Він обійняв її, відчуваючи, як вона дрібно тремтить. — Я зроблю все можливе. — ...І неможливе, — додала вона, підвівшись на навшпиньки. Вона ніжно, ледь торкнувшись, поцілувала його в губи. — Це аванс. Вона бадьоро закрокувала до виходу, але біля самих дверей обернулася: — Ну, чого стоїш? Проводжай об'єкт бажань! Раптом я боюся сама блукати страшною станцією у своєму ніжному віці?