Тижні

Запис вже йде? Все ще не в’їжджаю нахіба… добре-добре.

Журнал здоров’я.
Гаїна Полоз.
Перший тиждень.

Технічно, тиждень другий, але якийсь десяток днів я валялась без свідомості. Пара зламаних кісток, стрьомно обмотана голова… Так буває в аваріях, коли дирижабль не втримує навіть повітряна подушка. Він хряпнувся прямо вниз, під Хмари. Не грєбу, як вони мене звідти діставали.

Кажуть, що у мене ПТСР. Не знаю, що то за хрінь. Але точно нічьо хорошого. Того шо без колес ніяк. Пропустила один раз, ледь розчіски не відкинула… Щось із цього всього обезбол, але фіг розбереш, що саме. Я не медик. Доводиться ковтати все разом.    

Голова, як в тумані. 

Я не на дирижаблі, немає вібрації. Хіба шо ми дрейфуємо. Але то навряд. 
Острів? Чи…

Другий тиждень.

Вписали мені в картку параною. Буквально - сказали пити, шо дають, і не гавкати. Чарівно.
Я вам не погавкаю!!..
І пити ту бурду не буду. Не так і болить!!

Хоча спробуй тут хоч щось тявкнути, якщо ніфіга не пам’ятаєш. Якісь частини, нічого внятного. Сказали, то була аварія. Питали, чому я була на борту РФК сама. Дирижабль не можна вести одному, мабуть тому я і не впоралась з керуванням. 
Що за вавка у мене в голові, щоб таке впороти?..

Вночі була буря. Блискавки фігачили в громовідводи косяками. Я нарахувала з десяток. Батареї на місяців десять зарядило. Мені б такі запаси. Хоча для Башти то дрібниці.

А, я не казала?
Доповзла до вікна. Я в Башті.  

Третій тиждень.

Скажіть хтось цим ідіотам, щоб змінили кольори уніформи. Хто взагалі рішив, що жовтий з сірим – то хороша пара? Вид санітарів має викликати довіру, а не нудоту, правда?

Витурили в спільну групу. Нас таких п’ятеро. Принаймні тих, з ким мені дозволено спілкуватись. Лисий дід, дві мутні дівки, якась руда сучка і чувак з зачіскою як у збоченця. 
Вони мені не подобаються. 
Я їм теж. 
Гармонія. 

Знову вмовляли пити ліки. Послала.
Біль терпіти можна. Туман в голові – не дуже.

Четвертий тиждень. 

Сказали, записувати ці бісові подкасти «літературною мовою». Бо прийомник не розпізнає деякі фрази. 
…
Тут має бути хвилина мовчання по тому рукожопу, що збирав цю хріновину. Я буду дуже здивована, якщо він випадково не втопився, намагаючись почистити зуби. То саме той рівень інтелектуального розвитку, який я від нього очікую!..

Серйозно. Вітя зібрав би подібну штуку з закритими очима. І вона б не тільки мою вимову нормально зчитувала, а ще й б мат цензурила. А то знаю я його, ці мені лицарі в шатах, інтелігенція грьобана.  

Болить… не так і сильно. 

П’ятий тиждень. 

Вже більше місяця.

Сказали завести друзів.
Постала на х… хмаринку. 

Мені сорок два роки. Сорок два!
Які нафіг друзі? Нахіба вони мені? 
Та й хто?.. Оті фріки, що півдня перетирали політику?
Дуже треба.

Прийшов старий маразматик. Він читає нам лекції з психології. У нього-таки два ступеня, ти диви. Він не тільки історик, ще й психолог… То шоб ми краще розуміли, що з нами відбувається. 

У мутних чік, наприклад, симбіоз – вони не можуть існувати одна без іншої. За ними смішно спостерігати. Одна застібає одяг на обох, інша розчісує обом волосся. Самі по собі навіть їсти не можуть – одна відповідає за супи, інша вправляється з ножом.
Чьо їх чіпати? Нормально живуть.

Мене старий маразматик не впізнав. 
Воно і зрозуміло. Скільки років, скільки таких спиногризів у нього було.

…не болить, якщо не думати про те.

Шостий тиждень.  

Руда сучка назвала стервом. 
…а може і подружимось. 

Вона патологічна брехуха. Але продумана, шо капець. Зранку стравила одну з Мутних зі Збоченцем. Тепер у останнього тільки половина його стрьомної зачіски. Через бійку до нас не переведуть новенького. Дуже навіть непогано.

У лисого Діда деменція. Його не чіпають. 
До нього приходили онуки. Вони кожного місяця приходять, хорош такі, аж нудить. Малявка років десяти і студент Академії, теж хтось з малих. Уніформа все така ж ідіотська. 

Знову питали про аварію. Цього разу стрьомні дядьки в військовій уніформі. Трясли якимись паперами, кричали, чашку розбили… Казали, при мені носій якийсь був з держ.таємницею. Питали звідкіля. Смішні. А то я пам’ятаю. 

Держ.таємниця?! 
В шо ти сунулась, Гі? Шо то за коні?
Що сталось з «триматись поза радарами»?..

Не мій стиль. 

Але ми всі знаємо, за кого я сунусь в найбільшу жопу.

Перелом… чухається. Мабуть, заживає.

Сьомий тиждень.   

Вони знову обговорювали політику. Інших тем немає?!

До Сенату не обирались нові кандидати трохи більше сотні років. Передача влади «пріємнікам» - це не реальні зміни, це грьобана ширма. Як хтось взагалі може до цього не дотумкати? Технічно кожен член Сенату представляє свій Кластер Островів. Але по факту – комунікація між окремими летючими містами настільки порушена, що добре, якшо хоч десь голосування проводять нормально. А не тицяють рандомно по знайомим прізвищам. 

На Острові хватає інших проблем, ніж якийсь Сенат десь там чорті-де. Вони не вірять в те, що щось зміниться, тому і кладуть болт на вибори.

А потім ненавидять торгашів, що перекупають ресурси за копійки для Централі. 

Хто хоч шось може змінити, так це кепи. Вони бачать своїми очима, що відбувається на Островах. Та й останні роки вони почали розносити інфу. Розумнички. Їх поважають. Капітан дирижабля – це якась свята каста.

Але капітани ні разу не допускались до виборів. Це вперше. 

Все їм пояснювати треба. Як діти, чесне слово. 

Пропаганда на місцях, бачиш? Я теж розумничка. 

Восьмий тиждень. 

Мутні зі Збоченцем весь день косяться на мене і ржуть. Навіть Дід хихоче, коли думає, шо я не бачу. Це ше шо за номер?..