Я народилася у ті роки, коли ви вже були дорослі. У нас немає телефонів. Вірніше у нормальних людей, які не перетворилися на смартфонних зомбі. Замість телефонів ми – ті, які не живі смартфонні зомбі - використовуємо рації, і те у випадках крайньої необхідності, наприклад, коли до нас проник чужинець.
Все почалося ще до мого народження, коли фірма “Cooper Jr.” у 2016 році почала продавати нове покоління смартфонів, тих, які будять голосом Лазаря Бондаря–Купера-молодшого. Ніхто точно не знає, як він це влаштував, але всі, хто використовував його смартфони та чув його голос з девайсу, перетворилися на його покірних рабів. Тобто, люди жили собі спокійно, як і до цього часу, але сповідували цінності, які їм наказував смартфон. Жодні вмовляння, перемовини чи благання не допомагали. Мозок людини працював так, як наказував смартфон фірми “Cooper Jr.”, запрограмований Лазарем Бондарем–Купером-молодшим.
Із виходом на ринок нового покоління смартфорнів, ніхто не відчував біди. Люди раділи, стояли у безкінечних чергах, сперечалися хто придбає бажану новинку першим. Потім почалися перші випадки зомбізму.
Молода мати вбила своє новонароджене дитя, яке народилося із церебральним паралічем. Цю трагедію показували по всім новинам. Вбивця казала, що дитина не має право на життя, бо жити можуть лише на 100 відсотків здорові люди. Дехто казав, що вона божевільна, деякі навпаки підтримували її, але ніхто не придав цьому значення. Суддя неочікувано виправдав її, із мотивуванням: “цей світ належить лише стовідсотково здоровим та худим”. Виник скандал, але про нього одразу ж забули, бо в США вчителька розстріляла клас, вірніше, ту його частину, яка, на її думку страждала від ожиріння. В тому ж місяці невідомі підірвали готель для хворих на туберкульоз у Швейцарії, а в Австралії старенька пасажирка вбила стюардесу, бо у тої була косоокість.
Уряди країн були збентежені, бо в світі ставало все більше випадків терористичних актів, пов’язаних із вбивством людей, які мали деякі проблеми зі здоров’ям. Тим часом, фірма “Cooper Jr.” продала мільярдний смартфон нового покоління, і на честь цього успіху Лазаря Бондаря–Купера-молодшого запросили на прийом до королеви Єлизавети другої.
Під спалахи камер та смартфонів, Лазар Бондар-Купер-молодший вручив королеві смартфон, інкрустований діамантами. Королева посміхнулася, оглянула девайс, зробила дзвінок онуку. Всі були задоволені. На бенкеті королева різко підскочила з свого крісла та заколола офіціанта виделкою для риби. Всі були шоковані і лише співробітники МІ-6 надали значення особистості офіціанта – у нього була астма.
Після випадку із королевою, світові спецслужби та уряди були наполохані не на жарт: всі ці ворожі дії, направлені на знищення певної категорії людей набирали ознак епідемії. На телебаченні та в блогах експерти розповідали про можливі причини таких проявів насильства: неправильне харчування; озонові діри; неправильне виховання; вірус грипу, який ушкоджує мозок і людина стає агресивною. Дехто навіть припускав, що це інопланетяни проводять на землянах нові експерименти.
Але ніхто нічого не знав, окрім Лазаря Бондаря-Купера-молодшого, але в його планах не було розкриття всіх своїх підступних задумів.
Світ остаточно змінився назавжди одного сонячного весняного дня. В Нью-Йорку відбувалася конференція з питань лікування важких хвороб, таких як рак та ебола. Будівлю захопили терористи, які вимагали припинити допомагати хворим, інакше вони підірвуть будівлю. До будівлі терміново було перекинуто спеціальні частини, по боротьбі із терористами. Почався штурм. Всі лікарі загинули, жоден з терористів не постраждав. Навпаки, вони радісно обнімалися із спецпризначенцями та щасливо фотографувалися разом на смартфони фірми “Cooper Jr.”. Уряд послав туди додаткові загони та армійські частини - всі перейшли на бік терористів.
Через дві години, у Білому домі віце-президент застрелив президента. Покійний президент не хотів ввести невідкладну смертну кару для всіх, хто зараз знаходився у лікарнях. У віце-президента також був смартфон фірми “Cooper Jr.”…
За двадцять років, частина, колись щасливих та процвітаючих, міст перетворилася на закинуті території: будівлі почали руйнуватися, на дитячих майданчиках насолоджувався життям високий бур’ян, залізничні колії стали непрохідними хащами лісу. Летовища також заросли травою та кущами: ніхто більше не наважувався сісти у літак після кількох випадків вбивства пілотів та диспетчерів, саме у момент посадки літаків. Сполучення між континентами відкинулося у розвитку більш, як на сто років. Щоб потрапити з Європи до США необхідно було пливти декілька днів на кораблі, але ніхто не давав гарантію, що ви допливете: час від часу капітани розстрілювали пасажирів, які страждали на морську хворобу.
Смартфонному безумству піддалася більша частина людства. Якимось чином, зараза з виробів “Cooper Jr.” могла контролювати і користувачів інших моделей. Тому ми не користуємося мобільними.
Нас, борців за права людини та проти смартфонних-зомбі, всього лише кілька мільйонів проти мільярдної армії, яка має у своєму розпорядженні найновішу техніку, винищувачі та атомну зброю.
Ми живемо у покинутих містах, виходячи з закинутих, небезпечних будівель переважно вночі. Вдень нас можуть побачити гелікоптери та винищувачі, які пролітають над нами час від часу, а також супутники. Тому я обожнюю Сонечко і не розумію, чому діти у вашому часі не звертають на нього жодної уваги.
Ми намагаємося нікого не вбивати. Час від часу, до наших оаз здорового глузду забрідають смартфонні-зомбі (військові, чи просто телепні, які збилися зі шляху). Ми вибиваємо з їхніх рук смартфони, зв’язуємо та відводимо у своєрідну в’язницю-лікарню. За декілька тижнів люди стають нормальними та розуміють весь жах ситуації. Вони приєднуються до нашого руху опору. Боязких серед них немає, бо лякливі не виходять за межі свого іграшково-зазомбованого міста.
#1975 в Фентезі
#447 в Міське фентезі
#586 в Молодіжна проза
#139 в Підліткова проза
Відредаговано: 06.09.2026