Глава 15

Наливши чаю і сівши за стіл йому розповіли і про обман красуні, і про нещастя яке трапилося з його другом Домовим.

Говорила здебільшого стара, Ніна ж весь час дивилася у вікно чекаючи що ось-ось, та й майне  десь поруч сіра шерсть, але вовк все не з'являвся.  Може він пішов занадто далеко і не повернеться?  Від цієї думки настрій зіпсувався, але вона подумала, що, якщо що, їй допоможе старий, адже йому як відомо всі вовки підкоряються.

 - Дуже погано, - сказав Лісовик, зітхнувши.  - Натворив справ я, а розбиратися доведеться вам.  А за попаданця вашого не хвилюйтеся, знайдемо.  Я зараз клич кину, може його хто бачив.

Подруги кивнули.  Єгорівна, втомлена від походу, пішла полежати на ліжку, а Мишка, витягнувши хатинку з печі, сказала, що піде вовка з козою пошукає.

Старий, почувши це, посміхнувся, але нічого не сказав, лише тільки кивнув услід і пішов збирати птахів.  Вони швидко облетять всю округу і знайдуть пропажу.

Дівчина пішла туди, де хатинка недавно стояла, вирішивши, що може її друзі там сидять, а Лісовичок тим часом в ліс до Потапича побіг, малини поїсти.  Цукерки йому тільки апетит розіграли.  По дорозі він зустрів Катерину, та була злою презлою і він хотів було обійти її стороною, але побачив на її носі величезний прищик і не стримався, хихикнув.

 - Чого смішного, недоумок?  - блиснула очима красуня.  - Ти зміг звільнитися від чар, так я тебе так зачарую, що тобі потім ніякі чари не допоможуть.

 - Я просто хотів сказати, що ви гарнішаєте з кожною хвилиною.  Відразу видно, що погода в Лукомор'ї вам на користь, - хихикнув він і зник.

Це її насторожило.  Стало зрозуміло, що якщо він почав вихваляти її красу, значить з нею щось не так, але ось що?  Але з іншого боку, яке їй діло до того, що думає цей маленький паразит.

Біля малинника він виявив Костю, той лежав з величезним пузом, кози поруч не було.  Хлопчині навіть в голову прийшла нехороша думка, але він її відігнав.

 - А де коза?  - обережно поцікавився він.

 - Згинула, - посміхнувся сірий.

Хлопчина сів на землю витріщивши очі.  Ось так новина.  Що в світі робиться ... Навіть малини перехотілося.

Може ця біда трапилася тому що він не приручений?  А був би приручений то міг би себе контролювати.  Дід казав, що цей Костя незвичайний вовк, і тому контролю не піддається.  В голові виникла цікава думка, а що якщо він, Лісовичок, його приручить?  Це навіть дідові не вдалося.  Всі його одразу поважати почнуть, і головним лісовиком поставлять.

Хоча правда у лісовиків немає головних, просто кожен мовчки свій ліс охороняє, але це тому, що його тоді не було, а тепер все зміниться.  Перед очима виникла картина щасливого майбутнього.  Йде він по лісі, а йому білки горішки дарують, Потапич мед приніс, зайці ... А що можуть зробити для нього зайці?  Ось з цим виникла проблема.  Ну нічого, він потім придумає, що куцехвості для нього зроблять, а зараз він буде приручати Костю.

 - Дай лапу!  - скомандував він.

 - Чого?!  - сторопів вовк і незграбно сів.  Живіт йому дуже заважав.  Ні, не варто було скільки їсти, але не буде ж він залишати в лісі скільки м'яса.  А раптом люди набіжать і потім спробуй, відбери його у них.

 - Ну добре. Не хочеш давати лапу, тоді гавкни, - змилостивився приручатель.

 - Я вовк, а не собака, - відповів сірий і гикнув.  Прийди хлоп'я на пів години раніше, ох він би йому і влаштував виховний процес, а зараз у нього зовсім не було настрою. Хотілося тільки розтягнутися на сонечку і спати.

- А може ти мені хоч хвостом помахаєш?  - попросив Лісовичок, зрозумівши, що у нього нічого не виходить.

 - Хвіст ззаду, йди, бери в руки і махай, а то мені ліньки, - змилостивився сірий.

 - Як це? - закліпав очима хлопчина.

 - Моя справа запропонувати, - позіхнув Костя і важко вставши пішов до криниці.

Лісовичок пішов за ним слідом.  Вовкові це не сподобалося і він пішов швидше, але швидше хлопчини йти природно не міг, черево заважало.

 - Ну чого тобі потрібно?  - зітхнув він і зупинився.

 - Я хочу тебе приручити.

 - Навіщо?

 - Щоб стати справжнім лісовиком.

Вовк задумався і хмикнувши запропонував приручати його не зараз, а потім коли-небудь.  А то зараз йому спати хочеться, та й настрій не той.  Хлопчина образився, але все одно йшов слідом.  Якщо не виходить приручати його словами, то нехай просто звикне.  Теж один з видів приручення.  Ця ідея підняла йому настрій, і він навіть почав посвистувати.

Навколо джерела було натоптано козячих слідів, це нагадало про рогату ... шкода худобину.  Він подивився на сірого, але той не звертав на них увагу і спокійно пив.  Хлопчик здивовано стежив за ним не розуміючи, як того совість не мучить.  А може її розбудити треба, щоб прокинулася?

 - Шкода, що кози більше немає, - зітхнув він.  - А то уявляю, як би вона зраділа дізнавшись, що Ніна повернулася.

 - Як повернулася ?!  - закашлявся вовк, захлинувшись.

 - Щойно. Її Василина повернула, - повідомив Лісовичок і не встиг навіть моргнути як сірий буквально зник.  - Ну ось. Приручаю його приручаю, і все без толку.

Костя біг до дому Лісовика не розбираючи дороги.  Серце билося як божевільне.  Ніна повернулася додому!  Він її зараз побачить!  Цікаво, як вони зустрінуться вона буде рада чи ні?

Сірий хитнув головою.  Звичайно вона буде рада.  Вона ж йому так по-доброму посміхалася.  На доріжці він мало не наступив на дивну жабу в сорочці.  Раніше б вона його зацікавила, і він неодмінно б її оглянув, але зараз йому було не до цього.  Він перестрибнув через кущ і вирішив скоротити шлях, там він і зіткнувся з Катериною.

 - Ось ми і зустрілися, - с хижим оскалом посміхнулася дівчина.  Зараз вона більше була схожа на хижака ніж вовк.

Костя здивовано подивився на її ніс і прищик.

 - Вибач, мені ніколи, - сказав він і обійшовши її хотів бігти далі, але красуня почала лаятися.