Янка подивилася на неї зі співчуттям. Ось так новенька. Тільки з'явилася і одразу двох мужиків загребла, і роботу відбирає.
Секретарка порилася у себе в сумочці і простягла Мишці валідол.
- Схоже зараз прийшла моя черга, - сумно посміхнулася вона.
- Ну чому? Вона ж страшна! Я розумію, що якби він звернув увагу на тебе, але вона ...
- Не знаю, що вони в ній знаходять, - знизала плечима Яна. - Он Микола говорив, що мене любить, одружитися збирався але тільки вона з'явилася, все ... Я відпрацьований матеріал ...
Секретарка, подивившись на квіти, недовго думаючи швидко підійшла до столу і викинула їх у вікно.
- Тобі квіти від Олексія! - крикнула вона Ганні і задоволено посміхнулася, коли та зойкнула. - Наступного разу ці квіти будуть відразу у вазі і точно потраплять їй в голову, - пообіцяла вона.
Ніна сиділа, відкривши рот. Ось дає. Вона б в житті так не зробила.
- Вчися, поки я жива, - сказала блондинка і сперлася на стіл.
- Боюся тільки, що після цього жити тобі залишилося не довго.
- Зате помру героєм, - засміялася Яна. - Це того варте.
Не минуло й хвилини як до них підбігла розлючена Анна.
- Що Кареніна, на поїзд не встигла? - захихикала блондинка.
- Ти чого це мої квіти викинула ?!
- У нас традиція така.
Мишка усміхнулася, настрій хоч трохи, але піднялося. Секретарка, демонстративно не звертаючи уваги на новеньку пішла до стійки.
- Нін, тобі каву зробити?
- Ага.
- Я що, порожнє місце ?! - розлютився Аня, але тут же почала посміхатися так як до кімнати зайшов адміністратор. - Добрий день, - проворковала вона.
- Добрий. Знайомі духи, - посміхнувся чоловік.
- Подобаються?
- Прибиральницею пахнуть.
Анну навіть покосило від таких слів. Якою прибиральницею ?! Вона за ці духи виклала таку суму, що прибиральниця і за два місяці не напрацює!
Яна з Ніною захихикали.
- Знову Іванівна чужими парфумами душилася? - прошепотіла блондинка.
- А, так ти в курсі? - здивовано підняла брову Мишка.
- Звичайно. Ще б я свої парфуми на ній не впізнала.
- А чому нічого не сказала?
- Та хай розважається стара.
Новенька невдоволено сіла на своє місце і демонстративно почала щось шукати в полиці. Хоча дівчата точно знали, там нічого немає, і поки що бути не може.
- А Микола Петрович у себе? - запитав адміністратор, примружено подивившись їм очі.
- Він в буфет пішов. І схоже ще не скоро повернеться, - відповіла Ніна і взяла запропоновану їй каву.
- А ти каву будеш? - запитала Янка.
- Я б із задоволенням, але буду користуватися моментом поки директор зайнятий, - підморгнув чоловік і зник у коридорі.
- Хам, - кинула йому в слід Анна, але її не підтримали. Тим більше, що вони точно знали - він сказав правду. Прибиральниця дійсно сьогодні пахне «Морським бризом».
Ось так попиваючи каву і роблячи звіти і пройшов цей найгірший день у їхньому житті.
Директор прийшов надвечір, відверто збрехавши, що весь день бігав по справах фірми, зовсім забувши, що буфет загальний і туди ходить весь персонал.
- Дівчатка, чекаю звіт, - повідомив він і увійшов до кабінету.
- Зараз! - відповіла Мишка і взяла вже віддруковані листи. Залишалося тільки зцепити їх скріпкою, щоб не розсипалися і віднести на підпис, але всі скріпки пропали.
- Ян, ти не бачила скріпки?
- Мої візьми, - посміхнулася блондинка. - Може ти і мої документи візьмеш? А то у мене живіт болить, - збрехала дівчина, але Ніна знала чому вона не хоче бачити начальника. Вона б теж туди не пішла.
- Добре.
Взявши документи і скріпки, дівчина пішла до столу і зіткнулася з Ганною. Та швидко схопила звіти і побігла в кабінет начальника.
- Що ?! Знову вирішила вчинити по чітко налагодженій схемі ?! - розлютився Янка, кинувшись за нею слідом, але та виявилася спритнішою. - Ти все одно звідти вийдеш, щур!
Ніна розгублено помацала своє обличчя, не знаючи куди подіти руки. Вона стояла і дивилася на двері, ніби тієї ніколи не було.
- Е, подруга, що не лякай мене так, - потрясла її за плече секретарка. - Вона за все відповість. Я тобі обіцяю.
- Я ж його цілий день робила ...
- Паршиво. Наступного разу будемо знати, що вона сама справжня злодійка і будемо обережнішими.
З кабінету вийшов директор з документами в руках.
- Ніна, якщо вже нічого не робиш, так хоч скріпку причепи, - сказав він, окинув дівчину зневажливим поглядом.
- Вибачте Микола Петрович, - промуркотіла схопив його за руку Анна. - Я перший день працюю і не знала, що документи потрібно скріплювати скріпками.
- Нічого страшного, головне, що звіт правильний.
- Його я робила! - розлютилася Мишка.
- Щось я цього не помітив, - з насмішкою подивився на неї директор. - Я не бачив, щоб ти працювала, ти весь день каву пила.
Чоловік кинув багатозначний погляд на порожню чашку.
- Я пила каву і робила звіт. А ось чим весь час займалася Аня, мені невідомо, - почала захищатися Ніна.
- Ніби я не знаю через що ти на мене напала, - жалібним голосом сказала кароока, буквально повиснувши на плечі у начальника. - Мені просто чоловічий колектив квіти подарував, як новому співробітнику, і вона розлютився і навіть їх з вікна викинула.
Микола Петрович здивовано подивився на Мишку. Це було зовсім не схоже на дівчину.
- Це я їх викинула, - з викликом відповіла Янка. - У мене алергія на троянди.
- Дивно, раніше не було, - окинув її поглядом директор.
- А зараз з'явилася. І крім того, звіт дійсно робила Ніна. А вона його вкрала!
- Може, ти ще скажеш, що я і каву вкрала? - фальшиво схлипнула новенька.
- Що?! - здивувалася блондинка. - Так ти ж її дійсно у мене з рук вирвала і втекла.
Відредаговано: 30.05.2021