Глава 9

Там, де вона чекала наштовхнутися на що-небудь цікаве, виявилися густі зарості очерету і невелика стежка з прим'ятою болотною травою.

В голову прийшла думка, що схоже не один Лісовик живе в цьому лісі.  Он хтось стежку витоптав.  Красуня зацікавлено пішла далі в надії, що наткнеться на хоча б невелике село.  Навряд чи десь поруч могло бути місто.

Стежка стала вологою і усюди почала проступати вода.

 - Це ще що таке?  - невдоволено пробурмотіла Катерина.  Начебто дощу не було, щоб з'явилися калюжі.  Хотіла навіть повернутися, але трохи подумавши вирішила йти далі так як цікавість узяла верх.

Болотяна трава спочатку маленька і непоказна тут вже стояла могутньою стіною упереміш з очеретом.  Десь з боку почулося чи то зітхання, чи то стогін.

Дівчина злякано подивилася в той бік, але нічого так і не побачила.  І знову почувся стогін.  Тепер уже з іншого боку.

Перелякавшись до остраху кинулася назад по стежці і мало не загрузла в трясовині, яка казна-звідки взялася на шляху.  Сама стежка теж повільно поринала у воду.

 - Це ще що таке?  Ви що, моєї смерті бажаєте ?!  - зі злістю вигукнула вона, намагаючись не показувати свій страх.  - Ну нічого, тільки отримаю перстень зразу ж висушу ці кляті болота!

Щось заухало і знову застогнало.  Катерина, абсолютно втративши самовладання побігла до діда, боячись, що стежка повністю піде під воду, або ця ухающая тварюка відправить її на той світ.  Зовсім не помітивши, що з густих заростей очерету на неї з неприязню дивляться червоні котячі очі.

Лісовик якраз сів пити чай з травами і корінням валеріани, щоб заспокоїти нерви, як в хату буквально влетіла розпатлана красуня по пояс в багнюці і з реп 'яхами в волоссі.

Коза хотіла сказати їй що-небудь таке, але у неї не було настрою.  Тому вона мовчки жувала фіранку імпровізованої ванної кімнати і вирішила послухати що скаже старий.  Але той мовчав.  Ніби нічого не сталося і Катерина кожен день так ходить.

 - Це що за бардак в твоєму лісі ?!  - накинулася на нього вона.  - Я йду собі по стежці, нікого не чіпаю і раптом вона зникає, а мене хочуть втопити!  Мене, переможця!

 - Болотнику все одно хто переможець.  Він визнає тільки силу, - байдуже відповів дід, виловлюючи з чашки впавшого туди жука.  - Вічно вони падають куди завгодно ...

 - Причому тут Болотник ?!  Я йшла по стежці за будинком!

 - А за будинком то якраз і є болото.  І належить воно не мені, а Болотнику.  Поганий тип, між іншим.  Не раджу тобі з ним лаятися, він може жорстоко помститися.

 - Я Яга.  Мені ніхто не сміє погрожувати.  Він не боїться, що я його болото в пустелю зверну ?!  - розлютилася дівчина, стукнувши кулаком по столу.  - Де чарівний перстень ?!

Лісовик мовчки поклав перед нею срібну каблучку і хотів було попередити, що кільце не можна надягати тому, у кого воля слабка.  Та бажати щось для власної вигоди не можна, але Катерина його не стала слухати, а відразу натягнула перстень на безіменний палець.

 - Ти б краще його поки на мотузочці носила та звикала.

 - Навіщо воно тоді взагалі потрібно якщо не користуватися його магічною силою?

 - Воно потрібно щоб допомагати іншим і використовувати його на благо.  А інакше буде біда, - попередив її старий.

 - А тобі самому це не смішно?  Яга робить добро немов хрещена фея.  Яга вона і є Яга.  Зла і сильна.

 - Вона Лукомор'я від чудовиськ захищає.

 - Скільки тут була, а найстрашнішим що я бачила була Ніна, - усміхнулася руда розглядаючи срібну каблучку.  Вона була зовсім звичайною і навіть дешевою на вигляд.  Якби вона знайшла її  на землі, то точно б не підібрала.  Навіть не здогадуючись про те, що вона чарівна.

- Це ти страшна!  - розлютилася рогата.  - Чув би тебе вовк, він би від тебе тільки ріжки та ніжки залишив!

 - Ой налякала!  Це скоріше від вас вовком скоро залишаться тільки ріжки та ніжки!

Лісовик, почувши таке зрозумів, що поспішив зі своїм рішенням і зажадав повернути кільце назад, але красуня звичайно відмовилася.  Не для того вона мучилася, щоб потім свою нагороду віддавати.  І якщо він продовжить на неї нападати, то вона його перетворить в який-небудь огидний гриб сморчок або поганку.

 - Я не назавжди його заберу.  Я потім його віддам, а зараз ти не готова, - зізнався старий, підійшовши до дівчини, але та швидко відійшла в сторону.

 - З чого це раптом не готова?  Сам мене вибрав!

 - Не я вибрав, а ти випробування пройшла.  А так ти слабка, кільце тебе поглине, - захвилювався Лісовик.

 - Як кільце може поглинути? Ти ж казав, що воно послуговується добру!

 - Кільце не належить ні добру ні злу, але в недобрих руках воно може стати дуже жорстоким.

 - Це значить я недобра ?!  - вийшла з себе руда.  - Ну нічого, ти ще про це пошкодуєш!  Ви всі пошкодуєте!

Вона вибігла з хати і кинулася до хатинки на курячих ніжках.  Тепер кільце у неї, а значить і хата належить їй по праву.  Там повинні бути різні зілля і книги з заклинаннями.  Старий сам напросився.  Нічого робити з неї злодійку.  Якщо він так хоче, то вона виправдає його надії.

Хата як вона пам'ятала перебувала зовсім недалеко, по стежці до лісу.  Але стежка все не закінчувалася, а хатинка все ніяк не з'являлася.

Катерина зупинилася і подивилася навколо.  Вона зрозуміла, що Лісовик її водить кругами, боячись того, що станеться, коли вона потрапить в хату.  Але це її не зупинить.  Її взагалі ніщо ніколи не зупиняло.

Дівчина пригадала що потрібно при зустрічі з лісовиком вивернути одяг навиворіт і надіти таким чином на себе.  Для більшого досягнення ефекту необхідно йти задом наперед.  І нечистий тебе не побачить.  Так вона і вчинила.

Лісовик, побачивши це важко зітхнув.  Така вперта.  Її б силу волі та впертість повернути в потрібне русло, ціни б їй не було, а вона витрачає себе на дрібні капості.

 - Сумно все це споглядати, - почула вона дивний хрипкий голос в кущах.  - Якщо ти хочеш втекти від Лісовика, то йди на болота - він там не хазяїн.  Порадив невідомий.