- Стій! - кинулася слідом за нею дівчина, але тут же на неї налетіла, коли та різко зупинилася.
Прямо перед козою стояв старий із сплутаними, довгими сіро-зеленими патлами і жовтуватим обличчям. Очі були злі і каламутні, немов покриті пеленою.
- Може він нас не бачить? - пошепки прокоментувала рогата, з надією в голосі. Старий їй не дуже сподобався.
- Це не той, що за нами гнався, - прошепотів вовк.
- А де подівся той? Не думаю, що він раптом вирішив нас залишити в спокої.
- Та тихше ви! - шикнула на них Мишка. - Якщо він нас не бачить, то відмінно чує.
Старий глянув на вкриту болотною тванню козу. Посміхнувся, по недоброму так, з насмішкою і почав розглядати дівчину. Ту одразу закрив собою сірий вовк. Його він часто бачив біля Лісовика. З цим могли бути проблеми, а вони йому були не потрібні. Або все-таки варто ризикнути?
- Що ви робите на моєму болоті? - вишкірився він.
- Ми випадково сюди зайшли, а тепер вже йдемо, - відповіла Ніна і вони швидко розвернувшись кинулися геть.
- Що, і чаю не поп'єте? - зареготав Болотник. А це знову був він. Просто вирішив прийняти більш звичний вигляд, в якому часто виникав перед тими, кого збирався втопити в болоті.
- Я їх сам напою, - почули вони голос Лісовика, який поглядом метав блискавки.
- Ну що ж, дуже шкода, - криво посміхнувся Болотник.
- Шкода йому, Іроду, - злобно кинув Лісовик і багатообіцяюче подивився на дивну компанію. Ох і отримають вони сьогодні кренделів з ватрушками по саме не хочу.
Болотник зник, а старий, бурмочучи про нерозумних, йшов слідом за ними, весь час озираючись назад і чекаючи якоїсь капості з боку далекого родича.
Вдома вони наслухалися таких жахів, що навіть не особливо вразливі Єгор з Миколою на наступний день побоялися виходити на вулицю. А на болота взагалі поклялися ніколи не ходити.
- Ми не збиралися на болота йти, ми просто заблукали, - виправдовувалася Мишка.
- Це куди потрібно було так поспішати, щоб на болота заблукати? Ви що, купин не бачили, так подивилися б на густі зарості очерету? Якщо вже нескінченні калюжі вам ні про що не говорять. Болотник дуже шкідливий. З ним навіть Баба Яга спілкуватися не хотіла. Йому аби побільше народу в болоті втопити.
- Ми більше не будемо, - покірно опустив голову сірий.
- Ех, Костя, Костя, ти ж тут все життя живеш і з малих років знаєш, що туди ходити не можна, - похитав головою старий. - Ідіть їжте. Он каша на печі та квашена капуста на столі. Але спочатку вмивайтеся, а то від вас так тванню несе, що навіть я задихаюся.
Скупавшись і поснідавши, під невдоволені погляди Єгорівни і Катерини, Ніна з друзями сіли на порозі почав милуватись на зірки. З такими подіями вони навіть забули про дивацтва, які відбувалися в будинку у кота.
Не хотілося думати, що все це сталося з їхньої вини. І хоч вони себе і переконали, що це просто хтось заліз їх полякати, але в голову наполегливо лізли думки що це саме з їхньої вини там щось з'явилося. Так як не можна темні книги читати. Негативні вони.
У двір вийшов Лісовик і сів поруч.
- Приємно, що ви подружилися. Ось тільки мені не подобається, що ви лізете куди попало. Ось Катерина дівчина шкідлива, але вона вдома сидить, пригод не шукає. І це вірно. Лукомор'я воно ж не звичайне, а чарівне. Тут що завгодно статися може. Ось, наприклад, вдома ти сказала зі злістю: щоб ти під землю провалився, а тій людині нічого не сталося, так як у вашому світі магії немає. А тут ось тільки спробуй так сказати: і він провалиться, та ще з собою купу народу потягне.
- Ми просто спосіб зловити гусей шукали, - відповіла Мишка, навіть боячись собі уявити, що буде, коли він за чорну книгу дізнається.
- І як, знайшли? - посміхнувся старий.
- Поки що в пошуку.
- Ага. Я так і думав.
- А решта як я бачу теж нічого не придумали?
- Ні. Тільки цілий день вимагали, щоб я інше завдання придумав.
- Так придумай, - погодився з ними сірий. - А то це якесь нездійсненне.
- Я б з радістю, та не можу, - розвів руками Лісовик. - Я б з Василиною Премудрою поговорив, запитав, щоб загадати, а то у мене прямо проблеми з цими завданнями. Так уявляєте, хтось наливне яблучко з чарівної тарілочки з'їв і тепер ми без зв'язку залишилися, і новин.
- Жах то який, - прошепотів вовк, стиснувши щелепи, намагаючись зробити стурбований вигляд. А у самого очі стали маленькі-маленькі і дурнуваті.
Ніна зітхнула. Якщо вже накоїв справ і з'їв яблуко, так сиди і мовчи, а то співчуває він.
- Так що будете ви ловити гусей, поки я не знайду інший спосіб з Премудрою зв'язатися ... А тепер спати йдіть, пізно вже.
Всі знехотя піднялися і пішли спати. День був дуже нервовий і скільки всього сталося, що вони думали і не заснуть, але варто було їм розтягнутися на своїх імпровізованих ліжках як вони поринули в міцний сон.
Пізно вночі Мишка прокинулася від шороху під дверима. Костя був поруч, а вона вже було подумала, що він знову бродить по двору і тягає яйця.
- «Може це Болотник?» - злякалася вона. Саме так назвав його Лісовик, тим більш він пояснив, що той може приймати різні обличчя.
Під дверима почало скребтись сильніше. Лісовик спав, ніби нічого не відбувалося. Може і їй варто лежати собі спокійно? Вона вже один раз вийшла і що вийшло: на голого мужика натрапила. Хоча якщо говорити правду - гарного, але це не важливо. Так як тоді вона злякалася до смерті. До речі, може розбудити його і удвох сходити подивитися, що це шкребеться?
Знаючи, що хтось бродить під вікнами вона не могла спати спокійно. А раптом цей хтось дуже небезпечний?
- Кость, - тихо покликала вона.
Вовк здивовано відкрив очі.
- Шо?
- Там під дверима хтось шкребеться.
- Може миша? - припустив сірий. Йому зовсім не хотілося кудись іти, а хотілося спати, витягнувши лапи і бачити солодкі сни. Тим більше, що йому тільки що снилося як він їсть соковиту величезну курку розміром з вівцю, і він сподівався, що коли закриє очі - сон продовжиться.
Відредаговано: 30.05.2021