«Глава 2»

- Ох нудьгааа!  - розбудив її наполегливий голос.

Ніна злякано сіла й побачила, що лежить не в ліжку, а посеред поля.

Це ще що таке ?!  Вона ж вдома спати лягала!  Дівчина почала судорожно згадувати, чи не напилася вона з горя до нестями після того як лягла спати.  Та ні, такого точно не було.  А може її викрали і зрозумівши, що у неї немає грошей кинули посеред поля?  І це було теж неправдоподібно.  Тоді, що з нею сталося, і найголовніше, де вона ?!

 - Ох нудьгаааа, - знову протяжно видихнув хтось.

Мишкіна встала на ноги і злякано подивилася по сторонах.  Зелена презелена трава, дерева такі міцні, гіллясті.  Сонечко золоте, коза, що говорить ...

 - Коза ?!

Дівчина зиркнула на дивну козу, яка дивилася кудись у далечінь і сповіщала всю округу про те, що їй до остраху нудно.

 - Згинь нечиста!

 - І чого це я нечиста?  - образилася рогата.  - Я вчора під дощ потрапила, а значить чиста.

 - Я сплю.  Я точно сплю, - зрозуміла Ніна і знову вирішила озирнутися, наполегливо себе переконуючи, що пора б і прокинутися.

Якщо не враховувати всю абсурдність того, що відбувається, у вигляді говорливої кози, то тут було просто чудове місце.  Хоч картину пиши.  Все таке яскраве, барвисте.  Коники в траві тріщать, птахи співають і ліс шумить.  А десь на краю галявини хата стоїть.  І причому дивна така хата, на височині якийсь побудована.

Дівчина придивилася до будинку краще.  Їй раптом здалося, що вона вже все це десь бачила.

Прокинутися не вийшло, тому вона вирішила піти до хати і поцікавитися у господаря, куди це її занесло, а там вже діяти по ситуації.  Коза зацікавлено подивилася їй услід.  Схоже на її благання все-таки відгукнулися, і вона проведе літо не так сумно, як вона собі уявляла.

Ніна йшла по пояс потопаючи в густій траві намагаючись не наступити на якусь необачну змію.  Ось тільки зробити це було дуже складно.  Так як нічого не було видно, і вона один раз навіть впала в яму, на щастя, не глибоку і змогла з неї вибратися.

Любов до природи згасала з кожною хвилиною все сильніше і сильніше.

Через пів години, нарешті все ж діставшись до нещасливої хати, дівчина завмерла, втупившись на величезні курячі лапи, які вона спочатку прийняла за незвичайний фундамент.

Сумнівів не залишилося, це та сама хата, яку завжди малюють у дитячих книжках, залякуючи неслухняних дітей і яку вона бачила на сайті.  А значить її не обманули і тепер вона буде боротися за титул Баби Яги.

 - Дичина ... - подивившись на хату, почала масажувати віски Ніна.  Це завжди допомагало їй привести себе до тями, але в цей раз не допомогло.

Її вперше не обдурили, але чомусь радості це не принесло.

 - Гей!  Ви мене чуєте?!  Я передумала!

А у відповідь тиша, та тріск коників у траві.

Бродити по лісу вона ніколи не боялася, а навіть любила посидіти там довше, розглядаючи кожну стежку, кожне деревце, але зараз це був не звичайний ліс, а казковий.  Хіба мало що зараз на неї звідти вилізе.  Балакучу козу вона вже зустріла, а раптом тут живуть не тільки кози?  Точніше вона навіть впевнена, що не тільки вони, а й ведмеді.

Цілком може бути, що ведмеді теж говорять, але відмінності при їх несподіваній зустрічі будуть тільки в тому, що перед тим як її з'їсти, вони ще й висловляться за її маленькі груди.  Мишка не комплексувала з приводу своїх грудей, раніше, але після того як кожен її цим докоряв, хочеш не хочеш, а комплекс з'явиться.

В голову прийшла геніальна думка.  Якщо вже її не обманули, і вона потрапила в казковий світ і їй дадуть чарівну силу, то може їй потім варто наворожити собі пишний бюст?  А що, зручно дуже.  І безболісно, і безкоштовно.  А якщо не сподобається - повернути все, як і було.

 - Гаразд, я залишаюся, але тоді хоч натякніть, що мені робити?  - погодилася вона, але у відповідь все та ж тиша.  - Тобто ви хочете сказати, що ви мене сюди кинули, а я тепер роби що хочеш ?!

 - Можеш мені пісню заспівати, - змилостивилася коза, яка прийшла слідом.
 - А сенс?

 - Мене повеселити.

 - Ось робити мені більше нічого, як козу розважати, - Мишка подивилася на рогату і тут їй спало на думку, адже не дарма ж її тут поставили.  Може в цьому і є її перше завдання?

Коза нахабно посміхнулася і немов підтвердила її здогад.

 - Я співати зовсім не вмію, - призналася дівчина.

 - Тоді краще не треба мучити мій тонкий слух своїми стогонами, а то боюся у мене удій зменшиться, - усміхнулася коза.

 - Тебе тут за завданням поставили?

Рогата здивовано подивилася на дивну незнайомку.  Вона з самого початку здалася їй трохи не в собі, а тепер ще більше підтверджувала її підозри.

 - Якого це завдання?  Вперше про нього чую.

Ніна подивилася в жовті очі і зрозуміла, що коза каже правду.  А значить її здогадки виявилися помилковими, і вона потрапила в пастку власної дурості.  Ось хто її просив погоджуватися на це випробування?  А зараз стоїть і не знає, як звідси вибратися.

 - Я потрапила сюди, погодившись на битву за титул Яги, - вирішила зізнатися дівчина, раптом подумав наскільки це нерозумно звучить, навіть перед козою.

 - Ну, тоді я не здивована, - кивнула біла.  - Яги ось уже двісті років немає і за цей час скільки бід сталося.  Значить вирішили виправити становище організувавши щось на кшталт турніру.  Це цікаво.  Це дуже цікаво…

 - Двісті років?  - здивувалася Мишка.  - Кози скільки не живуть.

 - А хто тобі сказав, що я коза?

 - А хто?  - усміхнулася дівчина.  - Біла з вим'ям, крутими рогами і жовтими очима.  Хто як не коза?

 - Це зараз.  А до цього у мене була зовсім інша зовнішність, - з сумом хмикнула рогата.

Інша ?!  Це зацікавило Ніну.  Значить перед нею не дрібна рогата худоба, а хтось на кого накладено чари?  Таке трапляється в усіх казках, але одна справа читати про все це в книжках, намагаючись вгадати як же виглядала жертва прокляття, а зовсім інша - бачити в житті.