Розділ 5.

— За порушення статуту при виконанні завдання, на старшого солдата Радана та солдата Сірослава накладається догана, — суворо промовив чотар Гнат Юстин, зупинившись перед власним взводом на бойовому полігоні наступного вечора. — При повторному порушенні накладається друга догана, за якої вас буде відсторонено на три місяці. Наказ зрозумілий?

— Наказ зрозумілий, чотарю Юстин, — чітко та голосно відповіли названі солдати. Так, за сигнал про допомогу обидва отримали догану, що, в нинішніх умовах, справедливо. Їм обом було відомо про те, що в радіусі дії браслета зв’язку знаходилася лише новенька Реквієм, яка не могла протистояти титану Ос. Ігнорування ж сигналу означало порушення статуту, тож відповідальність за отримані травми залишалась на солдатах Радані та Сірославі.

По поверненні до штабу, трьома розвідниками зайнялись цілителі, повністю прибравши аномальне скам’яніння шкіри. Якби не вчасне втручання — дивна магія титана дісталась би до внутрішніх органів, що призвело б до летальних наслідків.

Їм дозволили відпочити до ранку в лазареті, допоки цілюща магія повністю не загоїть отримані поранення. Проте, якщо чоловіки радо скористалися пропозицією, то Вієм воліла одразу повернутись до гуртожитку.

— Якщо зрозумілий, то починайте тренування, — зітхнув чотар, стомлено провівши широкою долонею по шраму на маківці. — Солдатко Еар, підійди на хвилину.

Почувши звернення, Вієм зупинилась, пропускаючи інших до спортивного спорядження, і слухняно наблизилась до командира.

— Згодом тебе може викликати підполковник розвідки задля звіту, тож будь готова, — попередив чоловік. — Не варто було давати бій титану, хоча я радий, що вдалося завершити його без втрат.

— Не думаю, що моя відповідь підполковнику буде достатньо інформативною, — зніяковіло усміхнулася дівчина. — Гадаю ці двоє зможуть розповісти значно більше. Я прийшла в останній момент і не знаю всієї ситуації.

Гмикнувши, чотовий тільки головою похитав — простодушність підлеглої дивувала його. Вона зовсім не в'язалася з розвідницею, що ще вчора стримала титана Ос, рятуючи нерадивих побратимів.

— Авжеж, їх викличуть, певно, ще до тебе, та я мав попередити. Як почуваєшся? Готова повертатися до тренувань?

— Аякже, — її усмішка стала ширшою. — Така дрібниця не змусить мене пасти задніх. — Випроставшись, дівчина продовжила вже офіційно: — чотарю Юстин, дозвольте доєднатися до решти розвідників на тренуванні!

— Дозволяю.

Завжди усміхнена розвідниця імпонувала чоловіку своєю здатністю тверезо оцінювати ситуацію та безпомилково виконувати завдання. Проте, з незрозумілих причин, саме одна з найсильніших, серед солдатів під його командуванням, найчастіше отримувала поранення. Здебільшого, це траплялося в моменти, коли дівчина приходила на допомогу товаришам або й мирним жителям, не надто дбаючи про власну безпеку. На думку чотаря, Реквієм не вистачало холоднокровності, та саме це робило її улюбленицею майже всього загону.

Відійшовши подалі на бойовий полігон, розвідниця дістала шаблю й на мить зосередилась, аби відтворити бій з титаном до найменших дрібниць. Намагалася зрозуміти його стиль навіть з тих розслаблених рухів, які вдалося розгледіти напередодні.

Більша частина солдатів розвідки займалася зі спортивним спорядженням, не бажаючи відставати по фізичним показникам, а хтось проводив дуелі між собою. Арбалетники ж відточували навички на дальніх та рухливих мішенях.

Дана Отая, будучи лікарем, мала значно менше вимог на командних тренуваннях — дівчина могла повністю зосередитися на витривалості та швидкості. Від неї не вимагалось вступати в бій з ворогом, це був її вибір, завдяки якому Отаю допускали до безпосереднього виконання завдань. Зброєю довговолосій шатенці слугував шкіряний батіг, вкритий тонкими голками, але, на сьогоднішньому тренуванні, лікарка зайнялася фізичною складовою, почавши з бігу.

Її справді напружували звістки про появу титанів Ос на території Ророса. Побачивши стан солдатів, яких приніс вірний помічник Вієм, Дана ясно зрозуміла, що для протистояння цій руйнівній силі потрібно щось більше, аніж просто бути лікарем. Все ж, потерпілі товариші не були слабкими і це лякало тільки сильніше.

***

Звіт про зіткнення з титаном каменю був надісланий булавній старшині одразу по поверненню до штабу чотарем розвідки і не міг ігноруватися старшими офіцерами. На вказане місце бою зі Станом одразу відправили декількох старших, але єдине, що ті знайшли — нечіткі сліди битви. Важко сказати, чи залишились вони від поєдинку, чи були рубцями звичного, для тієї частини пляжу, обвалу скель. І це, на жаль, робило титанів ледь не недосяжними в очах воїнів.

— Що змусило Ос нагадати про себе зараз? — задумливо простягнув підполковник І́збор, переглядаючи анкети розвідників. До завтрашнього дня він мав обрати тих солдатів, які надалі сформують новий, особливий загін. — Хоча, я розумію цю тактику залякування. Демонстрація сили титанів неабияк підриває дух військових і, зрештою, доволі сильно послабить нашу армію.

— Все зводиться до того, що нам потрібно діяти негайно, — відгукнувся полковник Гамаюн, роблячи позначки на мапі. Вони обидва сиділи в кабінеті Івора, кожен займаючись власними справами. — Інакше щорічне число новобранців помітно знизиться, а малодушні подадуть у відставку, налякані невідомою силою. Хоча, так само вірне й протилежне.

— Ти про дівчисько, що виступило проти кам’яної людини? — уточнив Івор, саме наштовхнувшись на анкету Реквієм Еар. На маленькому портреті світловолоса дівчина з виразними рисами обличчя та великими очима рішуче дивилась вперед, складаючи враження абсолютної впевненості у власних силах. На мить вона здалася знайомою, але чоловік одразу відкинув це відчуття — раніше вони точно не зустрічалися. — Чесно кажучи, їй дуже пощастило, що титан не був налаштований вбивати. Та я згоден, що прийняти бій з ворогом такого рівня, витягши товаришів з-під удару, та вибратись самій, коштує дорогого. Навіть мені, під час сутички з Йор, не вдалося врятувати всіх.