Розділ 5.

— За порушення статуту при виконанні завдання, на старшого солдата Радана та солдата Сірослава накладається догана, — суворо промовив чотар Гнат Юстин, зупинившись перед власним взводом на бойовому полігоні наступного вечора. — При повторному порушенні накладається друга догана, за якої вас буде відсторонено на три місяці. Наказ зрозумілий?

— Наказ зрозумілий, чотарю Юстин, — чітко та голосно відповіли названі солдати. Так, за сигнал про допомогу обидва отримали догану, що, в нинішніх умовах, справедливо — те, що всі троє вижили, здавалось дивом. Малоймовірно, що таке везіння повториться наступного разу, тож старшина не могла зайве ризикувати та заплющити очі на порушення.

Обом розвідникам було відомо, що в радіусі дії браслета зв’язку знаходилася лише новенька Реквієм, яка не могла протистояти титану Ос. Ігнорування ж сигналу означало порушення статуту, а тому й відповідальність за отримані травми залишалась на солдатах Радані та Сірославі.

По поверненні до штабу трьома розвідниками зайнялись цілителі, повністю прибравши аномальне скам’яніння шкіри. Якби не вчасне втручання — дивна магія титана дісталась би до внутрішніх органів, що призвело б до летальних наслідків.

Їм дозволили відпочити до ранку в лазареті, допоки цілюща магія повністю не загоїть отримані поранення. Проте, якщо чоловіки радо скористалися пропозицією, то Вієм воліла одразу повернутись до гуртожитку.

— Якщо зрозумілий, то починайте тренування, — зітхнув чотар, стомлено провівши широкою долонею по шраму на маківці. — Солдатко Еар, підійди на хвилину.

Вієм слухняно зупинилась, пропускаючи інших до спортивного спорядження, і мовчки наблизилась до командира.

— Згодом тебе може викликати підполковник розвідки задля звіту, тож будь готова, — попередив чоловік. — Не варто було давати бій титану, хоча я радий, що вдалося завершити його без втрат.

— Не думаю, що моя відповідь підполковнику буде достатньо інформативною, — натягнуто усміхнулася дівчина. — Гадаю, Радан і Сірослав зможуть розповісти значно більше. Я прийшла в останній момент і не знаю всієї ситуації.

Гмикнувши, чотовий тільки головою похитав — дарма вона недооцінювала власну уважність. Дівчина точно мала б помітити щось, що пропустили ті двоє.

— Авжеж, їх викличуть, певно, ще до тебе, та я мав попередити. Як почуваєшся? Готова повертатися до тренувань?

— Аякже, — її усмішка стала впевненішою. — Така дрібниця не змусить мене пасти задніх. — Випроставшись, дівчина продовжила вже офіційно: — чотарю Юстин, дозвольте доєднатися до решти розвідників на тренуванні!

— Дозволяю.

Завжди усміхнена розвідниця імпонувала чоловіку своєю здатністю тверезо оцінювати ситуацію, та й сам він ставився до неї поблажливо. Як на порожню, вона зуміла триматися на рівні магів його загону, а в деяких дисциплінах навіть перевершувала тих — особливо в фізичній підготовці. Втім, з титаном їй справді пощастило.

Відійшовши подалі на бойовий полігон, Вієм повільно дістала шаблю, пригадуючи бій з титаном. Навряд це багато дасть, але на тренуваннях, відточуючи помилки попередніх сутичок, часто знаходила відповіді, які пропускала в справжньому бою. Іноді їй потрібен був час для ґрунтовного аналізу рухів ворога — всі вони діяли за своєю схемою, тримаючи один ритм. Залишилось тільки зрозуміти тактику, з якою рухався Стан.

Інші ж солдати розвідки займалися хто чим: частина тренувалась зі спортивним спорядженням, частина зосередилась на дуелях з побратимами чи посестрами, а арбалетники відточували навички на дальніх, рухливих мішенях.

Дана Отая, будучи лікарем, мала значно менше вимог на командних тренуваннях — дівчина могла повністю зосередитися на витривалості та швидкості. Від неї не вимагалось вступати в бій з ворогом, це був її вибір, завдяки якому Отаю допускали до безпосереднього виконання завдань. Зброєю довговолосій шатенці слугував шкіряний батіг, вкритий тонкими голками, але, на сьогоднішньому тренуванні, лікарка зайнялася фізичною складовою, почавши з бігу.

Її справді напружували звістки про появу титанів Ос на території Ророса. Побачивши стан солдатів, яких приніс вірний помічник Вієм, Дана ясно зрозуміла, що для протистояння цій руйнівній силі потрібно щось більше, аніж просто бути лікарем. Постраждалі товариші не були слабкими і це лякало тільки сильніше.

***

Звіт про зіткнення з титаном каменю був надісланий булавній старшині одразу по поверненні до штабу чотарем розвідки і не міг ігноруватися старшими офіцерами. На вказане місце бою зі Станом одразу відправили декількох старших, але єдине, що ті знайшли — нечіткі сліди битви. Важко сказати, чи залишились вони від поєдинку, чи були рубцями звичного, для тієї частини пляжу, обвалу скель. І це, на жаль, робило титанів ледь не недосяжними в очах воїнів.

— Що змусило Ос діяти саме зараз? — задумливо запитав підполковник І́збор, переглядаючи анкети розвідників. До завтрашнього дня він мав обрати тих солдатів, які надалі сформують новий, особливий загін. — Хоча, я розумію обрану ним тактику залякування. Демонстрація сили титанів неабияк підриває дух військових — зрештою, це може доволі сильно послабити нашу армію.

— Все зводиться до того, що нам потрібно діяти негайно, — замислено проказав полковник Гамаюн, роблячи позначки на мапі. Вони обидва сиділи в кабінеті Івора, кожен займаючись власними справами. — Інакше щорічне число новобранців помітно знизиться, а малодушні подадуть у відставку, налякані невідомою силою. Хоча, так само вірне й протилежне.

— Ти про дівчисько, що виступило проти кам’яної людини? — уточнив Івор, наштовхнувшись на анкету Реквієм Еар. На маленькому портреті світловолоса дівчина з, на диво серйозними, очима вперто дивилась вперед, складаючи враження доволі принципової людини. На мить вона здалася знайомою, але чоловік відкинув це відчуття — раніше вони точно не зустрічалися. — Чесно кажучи, їй дуже пощастило, що титан не був налаштований вбивати. Втім, прийняти бій з ворогом такого рівня, ще й витягти товаришів з-під удару, коштує дорого. Навіть мені, під час сутички з Йор, не вдалося врятувати всіх.