Розділ 2.

– З поверненням, пташенятка, – насмішкувато привітала команду розвідки офіцер Боя́, впізнавши декілька знайомих облич. Засмагла брюнетка в військовій формі з нашивками молодшої старшини займалася тренуванням солдат ще до розподілу тих по командах. Діставши цигарку, жінка задумливо оглянула колишніх учнів, які досі трималися трохи відокремлено від решти розвідників: – щось ви надто сором’язливі, як для третього завдання.

– Пані Боя, радий вас бачити, – захоплено вигукнув рудий Ераст, що завжди усміхався найяскравіше. – Виглядаєте ще краще, ніж зазвичай. У нас сьогодні бойове поранення – Вієм дісталось уламком через вибух в останню мить, але завдання ми виконали.

– Ще б пак, твої орли навіть кров прибрали, перш ніж піти, – посміюючись, погодився чотар Гнат Юстин – він командував основними відділами розвідки, найбільше цінуючи командну роботу. – Не знав, що ти навчаєш їх такому.

Почувши його слова, офіцер Далеслава Боя здивовано поглянула на згадану новеньку Вієм. Світловолоса дівчина виглядала трохи зблідлою та про її поранення говорив лише чорний кітель, накинутий на плечі, щоб приховати перев’язане ліве плече. Світле волосся, зазвичай вкладене назад, відкривало високе чоло та виразні, блакитні очі, які часто роздратовано закочувались під час суперечок з Даною, що й зараз не полишала свою суперницю в спокої. Проте, як помітила Боя, саме суперечка досі тримала Вієм при тямі.

– Цього справді не було в навчальній програмі, – зрештою відповіла офіцер. – Просто не думала, що їм знадобиться це знання – все ж, зараз ми не воюємо з Ос.

– Он як? – мугикнув чотовий Юстин, також озирнувшись на дівчат. – Отже, вони здатні вчитися самостійно. В цьому році цікавий набір талантів.

І чоловік не збрехав. До його команди розвідників потрапило всього п’ятеро новачків і вони вже наздоганяли досвідчених вояк зі свого загону. До прикладу, Дана Отая – походила з відомого, графського роду цілителів і швидко зайняла місце головного помічника лікаря розвідки. Ераст Яртур, що так любив жінок, входив в трійку кращих арбалетників з усього курсу, а фізична підготовка Вієм вже була на рівні старших офіцерів, що неабияк дивувало останніх.

– Реквієм Еар, поспіши до лазарету, твою рану треба оглянути, – гукнула жінка.

Почувши своє ім’я, дівчина широко усміхнулася колишній наставниці, одразу забувши про суперечку з Даною.

– Вітаю, пані Боя, – блондинка привітливо махнула здоровою рукою. – Немає необхідності в лазареті, це лише подряпина, – і, на підтвердження власних слів, Вієм з легкістю прийняла стійку на руках та зробила декілька кроків вперед, демонструючи, що рана її взагалі не турбує. – Ось, бачите, я в порядку.

– Якого біса, Вієм! – обурилася Дана, злісно стиснувши кулаки, щойно блондинка встала на ноги. – Якщо твоя рана знову відкриється – я її вже не лікуватиму!

– Та все добре, мені навіть не боляче, – відмахнулася дівчина, коли раптом ліве плече доволі сильно стисла чужа рука, змушуючи розвідницю напружитися, аби не зойкнути.

– Молодець, висока больова терпимість, – похвалив незнайомий чоловік, оглядаючи бинти з невеликими плямами крові. – Але уламок майже дістав сухожилля. Перестараєшся і більше не зможеш вільно користуватися лівою рукою.

Обернувшись до незнайомця, Вієм уважно оглянула високого чоловіка, одягненого у вільні брюки, світлу сорочку з підкоченими рукавами та обтислий жилет. Це точно був хтось зі старших офіцерів, та й виглядав він відповідно, хоча й надто молодо для власного віку – двадцяти восьми років. Його в’юнке, темне волосся було скуйовджене, а в повітрі ледь відчувався запах тютюну. Впіймавши на собі погляд розвідниці, незнайомець по-доброму усміхнувся і спрямував лікувальний вогонь власної магії до пораненого плеча. Кровотеча зупинилася майже миттєво, а, разом з тим, почав вщухати й біль.

– Не навантажуй руку до ранку, щоб рана повністю загоїлась, – порадив чоловік. Закінчивши коротке, але дієве лікування – незнайомець пішов далі, продовживши розмову зі своїм товаришем.

Мугикнувши, Реквієм поглянула вслід офіцеру і дістала з кишені плитку дорогого шоколаду, загорнуту в щільний папір. Це була одна з тих речей, які завжди були при ній, на ряду з амулетами звукозапису.

– Гей, пане лікарю, – гукнула дівчина, підкидуючи шоколад в руці. Дочекавшись, коли здивований чоловік обернеться, Вієм кинула гостинець йому в руки, широко усміхнувшись: – дякую за допомогу!

Офіцер з легкістю впіймав дарунок, здивовано відмітивши високу якість шоколаду – одна така плитка коштувала цілий золотий. Для порівняння – молодий тур для домогосподарства обійшовся б лише у п’ять срібних. Хіба розвідники стільки заробляють? Та чоловік не став роздумувати, натомість лише вдячно відсалютувавши незнайомій блондинці. Пригостили і добре.

– Ти теж впізнав цей вогонь, Безь? – задумливо прошепотіла Вієм, погладивши маленьке татуювання на шиї у вигляді рогів бізона та одного слова «ні» між ними.

– Ви знайомі? – прозвучало питання від здивованого Ераста. Хлопець непомітно підкрався ближче, щойно офіцер Боя з чотарем відволіклися на чергове донесення.

– Навряд чи Дем’ян Гамаюн знався б з такою неотесою, – насмішкувато простягнула Дана. Проте, по виразу обличчя цілительки було помітно, що ситуація зацікавила і її.

– Чому одразу неотеса-то? – образилася розвідниця.

– Тому що жоден солдат не повинен звертатися до булавної старшини так, як це зробила ти. Дивно, що тобі не призначили покарання за таке.

– Нам же дозволено вільне звертання в межах штабу, якщо це не виражає неповагу до старших за званням. Та й взагалі, я його вперше бачу. Не думаю, що він образився.

– Ймовірно, так і є, – погодився рудий. – Народ, ходімо вже до їдальні, я голодний.

Перезирнувшись, дівчата цього разу не сперечались, мовчки попрямувавши за товаришем у потрібний бік. Що ж, до завтрашнього вечора вони повністю вільні, тож могли розслабитись.

А, тим часом, декількома поверхами вище в будівлі штабу, відбувалося невеличке зібрання булавної старшини. Старші офіцери планували обговорити поточну ситуацію, що починала набирати оберти в деяких містах Ророса, займаючи місця перед столом старого Колодара з генеральної старшини. До цього часу повернутися з завдань встигли лише шестеро, але чекати інших ті явно не збиралися. Все ж, поведінка громадян вже натякала на можливе повстання проти теперішнього короля.