ГЛАВА 16

      Наступного ранку, як і обіцяв Імператор Ану, весь наш Легіон був доставлений із Землі на планету Арістон. Застосовуючи тимчасові виміри, ліріанцям знадобилася лише одна ніч для перекидання Легіону, яка пішла, в основному, на збори Титанів.

      Через деякий час до нас завітав Енліл, син Імператора Ану. Під час нашої зустрічі він довго й пильно роздивлявся моє обличчя, наче це була шкала якогось складного приладу. Потім витягнув величезний планшет з екраном, і почав демонструвати моїм лейтенантам інформаційні інструкції.

      На екрані ми побачили Місяць – планету-супутник Фаетона, коли цей Фаетон ще існував. Потім ми якби зависли над самою планетою Фаетон, і побачили, якою вона була в далекому минулому, мільйони років тому. Під нами розкинулися поля, ліси, річки та гори. Прекрасна планета, і населяли її прекрасні люди. Ми бачили квітучі сади та красиві міста, на схилах гір розміщувалися будинки-замки, всюди лилося золотисте світло. Потім все почало змінюватися, на планету прийшло рукотворне Зло.

      Орден темних магів Фаетона вирішив поекспериментувати з Силами природи, над якими вони мали певну владу. Вони використовували Силу в корисливих цілях, - для удосконалення свого тіла, розуму та структури душі.  Вони так захопилися своїми небезпечними дослідами, що непомітно перейшли межу дозволеного. У величезних кількостях розплодилися таємні братства та общини, які безперервно та безконтрольно займалися чорною магією. Людські діти, тварини та інші істоти народжувалися несхожими на своїх батьків. Вони народжувалися мутантами, яких вивчали та досліджували. Пізніше цих мутантів стали випускати на волю, щоб спостерігати за ними у природних умовах. А потім їх стали використовувати з корисливою метою, і вони розповзлися по всій планеті. Спочатку вони були зброєю темних магів у боротьбі за владу, але через тисячоліття мутанти самі стали владою. Вони витіснили людей з управлінських структур, і зайняли всі керівні посади на планеті Фаетон. Коли люди усвідомили це зло, було вже пізно. Почалася термоядерна війна. Час війни збігся з входженням планети Нібіру в Сонячну систему. Її гравітаційні хвилі наклалися на термоядерні вибухи, і планета Фаетон розлетілася на дрібні шматочки. Внаслідок цього вибуху Місяць відкинуло вбік, і він був захоплений Марсом на свою орбіту. Як у прискореному кіно, тисячоліття Фаетона пролітали перед нашими очима, як одна мить.

      - І що саме найсумніше, - сказав Енліл, - що спочатку планету Фаетон заселили наші предки-ліріанці. Потім було родичання з дзетианцями, клонування біороботів, та різні генетичні експерименти. Все за звичайним сценарієм, фінал ви бачили.

      - Отже, велика ліріанська раса сама підірвала свої древні дупи, я правильно міркую? - запитав Фобс.

      - Ну, ніхто точно не знає, що там насправді сталося, - відповів Енліл. – Та й подробиці нас не цікавлять. Але аналогічна трагедія спіткала і Марс. Після втрати Марсом своєї атмосфери, частина марсіан заселили внутрішні порожнечі Місяця. Довгі роки вони жили там у мирі та спокої, доки до них у гості не завітали «клещоногі». Не знаю, які вони надали марсіанам аргументи, але останні віддали їм одне зі своїх підземних міст. Тисячоліття «клещоногі» вивчали Сонячну систему, спостерігали і за Землею, і за нами. Про це ми дізналися зовсім недавно, коли вони перестали маскуватися. А тепер подивіться на цих красенів.

      Енліл вивів на екран істоту, з роду «клещоногих».

      У «клещоного» туманно вгадувалися людські риси. Його голову покривали щупальця-відростки, тіло було як пластикове, на верхніх та нижніх кінцівках красувалися довгі клешні, а за спиною розвивалися невеликі вузькі крила. Ця істота випромінювала ненависть до всього живого, в ній було щось огидне та страшне. Риптоїди з сузір'я Оріона, порівняно з ними, були симпатичними та милими створіннями.

      - Не можу я спокійно на це дивитися, - сказав Макус, - мене зараз знудить.

      - Нас всіх знудить, мій милий друже, коли їхній космічний флот вторгнеться в Сонячну систему, - сказав Енліл. - Але ми якось викрутимося, а на вас чекає пряма дорога до винищення, або рабства. У підземному місті, на Місяці, знаходиться їхня станція стеження, за нашим рукавом Галактики. Ви, Валіусе, повинні її знищити, повністю, разом з усім персоналом. І дуже швидко, щоб вони не передали сигналу тривоги своєму галактичному флоту. Полетите на нашому кораблі, швидко та комфортно. І будьте дуже обережні, біля Сатурна вони спалили наш зореліт, загинуло понад п'ятдесят наших воїнів. Успіхів вам, Титани Атлантиди.

      Енліл пішов, залишивши нас у легкому збентеженні.

      - Це не найкращий спосіб вирішити проблему, - зауважив Юрген, - але, зважаючи на всі викладені факти, єдиний.

      Наступної миті повітря навколо нас якось ущільнилося і зарябіло. За півсотні метрів від нас, на другому кінці зали з’явився клубок туману, що повільно почав  розвіюватися. На його місці виникла небачена істота, – ані птах, ані людина.

      - Архангел цивілізації Ра, - тихо прошепотів Фобс. – Це ж Бог!

      Я не вірив своїм очам, перед нами було створіння з найвищих вимірів, чоловік-птах, з моїх дитячих казок. Напівпрозоре тіло, пальчики-кігтики унизані блискучими перстнями, шия довга і гнучка, але голова людська. Замість одягу – сліпуче біле пір’я, по всьому тілу. Вголос він нічого не говорив, але ми чули його мову. Усього кілька речень, і ми зрозуміли, - що нам робити, як і чому. Архангел був Головним ангелом-охоронцем Сонячної системи, і завдання він поставив перед нами цілком ясне і конкретне. За мить архангел перетворився на біле полум'я, яке торкнулося душі кожного з нас. Потім настала повна тиша, в якій ми споглядали сліпучий вогняний політ архангела.