ГЛАВА 10

      Будь-яка робота здається цікавою доти, доки ти нею не займешся особисто. Робота завжди залишається роботою, як не філософствуй. Навіть Імператор Атлантиди, піднімаючись зранку, думає: «Знову ця робота, вибудовувати політику імперії, керувати людьми, цей золотий трон, і таке інше…». Але робота Імператора легко трансформується у безмежну владу та матеріальний добробут, а робота Титанів – у просту любов свого народу. Загальне у них лише те, що їм усім доводиться занурюватися в цю роботу, ризикуючи життям та кармічними наслідками.

      Наступні кілька місяців на мене чекала важка робота. Це був той обов'язковий мінімум, який проходив кожен молодий Титан, який потрапляв до Срібного Легіону. Інструктором нашої групи, що складалася з трьох молодих Титанів, було призначено лейтенанта Фобса. З самого мого раннього дитинства він завжди супроводжував мене на різні урочисті заходи, як охоронець і наставник. І дозволю замітити, я не завжди був з ним досить чемним та ввічливим. У минулому він на мене ніколи не ображався, але зараз він мав можливість хоч трохи провчити маленького принца, за колишню нечемність. Я б на його місці точно так би вчинив.

      На три місяці моїм домом стала казарма, на дальньому космодромі. Щоразу, коли серед ночі починала вити сирена, нам доводилося схоплюватися і гратися у війну. Під час таких бойових маневрів ми користувалися всім озброєнням, починаючи від самого простого ножа, та закінчуючи імітацією термоядерної зброї. Невдовзі я зрозумів одну істину: нема небезпечної зброї, є небезпечні істоти. Метою будь-якої війни є не вбивство чи насильство, а примус цієї істоти зробити те, що ти від неї хочеш отримати.

      Я дізнався, на що здатна наша зброя, і як з нею поводитися. Це були лазерні рушниці різних модифікацій, які змінювали довжину хвилі та частоту імпульсів, кожної мікросекунди; були автоматичні гвинтівки, що стріляли надтвердими кулями та оснащені навісними гранатометами, для газових та вакуумних гранат. У звукових рушницях використовувалася величезна енергія посиленого звуку, що руйнувала організм живої істоти на клітинному рівні. Поясний кулемет, на гірополукомпасі, керувався за візором шолома, силою думки. Засобами зв'язку служили торсіонні мікропередатчики: інформація передавалася миттєво до будь-якої точки Галактики, по торсіонних полях. Зброї у Титанів було достатньо, але не завжди їм дозволялося нею користуватися. Існували деякі морально-етичні обмеження.

      На бойових тактичних штурмкатерах були як звичайні двигуни, так і гравітаційні. На відміну від цивільних транспортних віманів, які переміщалися високочастотними світловими променями, наші кораблі використовували ефірні генератори та енергію ртутних двигунів. У ртутному двигуні знаходився циліндр, розміром з людину, і наполовину заповнений ртуттю. Щоразу, коли імпульс енергії проходив крізь ємність, ртуть закипала і різко змінювала колір, випромінюючи при цьому величезну кількість енергії. Електрику для імпульсу отримували з повітря, за допомогою ефірних генераторів, не витрачаючи ніякої видимої енергії. Прилади левітації робили сталепластикові вімани невагомими та легкокерованими. Трильйони електронів, що генерувалися ефірними двигунами, вилітали з закрученого сопла наче гарматні ядра. Щільність повітря при цьому служила їм відштовхуючим середовищем, що дозволяло переміщати віман у різних напрямках, і з величезною швидкістю.

      Фобсу знадобилося кілька днів, щоб навчити мене самостійно пілотувати бойовий віман, у відкритому космосі. Засвоєна наука пілотування дала мені новий набір реакцій, та особливий образ кібернетичного мислення. Я вперше глянув на нашу Землю, перебуваючи на її орбіті. З космосу я побачив лише маленьку кульку, на якій всі люди сиділи, утворюючи єдину спільноту, під назвою – земне людство. І всі війни всередині цього людства – це були війни у власній хаті, війни на власному подвір’ї. Через багато років, згадуючи перше орбітальне споглядання нашої планети, я дійшов простого висновку: перш ніж коронувати будь-якого правителя на престол, треба дати йому можливість подивитися на Землю з висоти її орбіти. Щоб він знав і не забував, що його сусід – це він сам.

      Через місяць потужних тренувань у мене з'явилося неприємне відчуття, що я взагалі не розуміюся на природі цього світу. І він виглядав не зовсім таким, яким хотів здаватися. В мені відбулися глибокі зміни, і така переоцінка цінностей була необхідна для мого становлення, як Титана Атлантиди. Найвище призначення кожного Титана – захистити своїм тілом рідний дім від ворога. І це було головне, що мало значення у цьому світі.

      Але найголовнішою зброєю Титанів Атлантиди були сталепластикові срібні комбінезони, зі вставками з особливого металу. Ними нас озброїли рептилоїди із сузір'я Візничого, і секрет їхнього виготовлення був для нас невідомим. Але наскільки я розумів, вшиті в склотканину металеві пластини були заряджені енергією, що перевищувала енергоємність ядерної, в сотні разів. Коли я вперше його активував, то був приємно вражений і захоплений. Він давав можливість бачити різні реальності, що межували з нашим тривимірним фізичним світом, бачити нижчі та вищі виміри. А за особливих талантів – і переміщатися ними. Активовані срібні комбінезони багаторазово збільшували швидкість мислення та пересування, фізичну силу та психічну енергію. Енергетичний захист комбінезону могло пробити лише пряме влучення снаряда.

      За час тренувань Фобс навчив нас жорсткому самоконтролю над тілом, і за допомогою деяких маніпуляцій відводити біль та обмежувати тілесні страждання. Він мене навчив промацувати простір навколо себе, дроблячи його на частини. Усі Титани користувалися особливим видом телепатії, що була на певній частоті комунікації. Ментально Титани користувалися кодованими світловими стрічками, і спілкування відбувалося не словами, а символами, зміст яких знали лише вони. Це була ціла наука, як і концентрація сили волі, яка теж була наукою та зброєю.