10. Кохання, ненависть і честолюбство

Княжна Рогнеда була з тих дітей, про яких говорять: "народилася з золотою ложкою в роті". Єдина донька могутнього князя, що мав, окрім неї, ще двох синів - дівчинка-мізинчик, красуня, розумниця, щодо якої князь Рогволод мав великі надії. Звісно, на ті часи головним життєвим призначенням дівчини знатного роду було вдало вийти заміж, завдяки чому її батьки могли б породичатися із впливовими сусідами.

Тож ще з самого малечку княжні постійно нагадували, що як вона підросте, то приїде по неї прекрасний князь чи король і забере її у  своє королівство. Полоцьк знаходився на  важливому торгівельному шляху, що поєднував Варяжське та Руське моря. Князь збирав данину з купців, що їхали "з варяг у греки", і  його люди самі торгували  хутрами,  воском, шкірою, зерном. Тому володарям багатьох сусідніх земель хотілося породичатися з Рогволодом. Сватів до Рогнеди заслали і брати Святославичі - кожному з них цей союз був би дуже вигідний.

Отак, стоячи біля вікна у своїх хоромах та замислено вдихаючи аромат квітучого бузку, пригадала Рогнеда той день, коли батько покликав до себе шістнадцятилітню доньку і звелів вибирати, котрий із трьох братів-князів їй більше до душі. Звісно, він міг і сам вирішити за неї, але, по-перше, любив свою пестунку і у всьому завжди годив їй, а по-друге, родина полоцьких князів мала варязьке походження, тож дотримувалася звичаїв своїх предків, згідно яких дівчина сама обирала найбільш любого їй із претендентів на її руку і серце.

Отож Рогволод і сказав їй:

 - Доню, сватаються до тебе Ярополк Київський, Олег Древлянський та Володимир Новгородський. Маєш вибрати когось із них собі в мужі.

- Не хочу я Володимира, бо він син рабині, - одразу відмела кандидатуру молодшого брата примхлива княжна.

 - А з тих двох кого волієш?

Вона недовго думала.

 - Мені більше любий Олег.

Князь нахмурив густі чорні брови.

 - Дитино, але київський престол вищий від древлянського. Київ - велике і славне місто, і земель у київського князя куди більше. А в Олега одні ліси, болота і мочари...

- Ярополк  недавно уклав шлюб із гречанкою Анною, - сказала Рогнеда. - То це я у нього буду другою жоною? Не хочу! Волію бути першою і єдиною. До того ж, Ярополк дуже негарний.

Князь тяжко зітхнув, роздумуючи, як переконати недалекоглядну доньку у тому, що з лиця води не пити. А потім думки його потекли в іншому напрямку.

"А що, коли устами дитини говорить провидіння? - думав він. - Про Ярополка кажуть, що він боязкий і нерішучий, а ще підпав під вплив греків, які й підсунули йому ту Анну. Виховувала князя стара хитра Ольга, яка схилила його до своєї віри - християнства, і хоч сам він досі не охрестився, та то лише справа часу. А серед бояр та дружинників, що служили ще покійному Святославу, багато невдоволених молодим князем. Вони порівнюють його із славним войовником-батьком, і порівняння це далеко не на користь Ярополка. Гляди, захочуть скинути його з престолу та настановити іншого брата. А Олег у війську користується пошаною. Може, й справді варто зробити ставку на середульшого Святославича? А потім скерувати його, щоб усунув м'якотілого брата та сам сів на київському престолі. Тоді буде Рогнеда відразу і київською княгинею, і древлянською. А  я укладу вигідні торгівельні союзи з зятем. Ще, правда, лишається Володимир у Новгороді, але він зовсім юний, йому тільки вісімнадцять літ, та й війська в нього кіт наплакав. Сидітиме собі тихенько, радий з того, що його самого не займають".

 - Ну що ж, -сказав нарешті князь. - Олег, то й Олег. Іди скажи матері, хай починає готуватися до весілля.

Рогнеда подякувала батькові та весела подалася у свої покої. Наступні дні минули для неї у приємних клопотах - служниці день і ніч шили розкішні вбрання, готували багатий посаг, скрині з яким зайняли цілу велику кімнату - адже потрібно було продемонструвати Олегу, як йому пощастило з нареченою. Древлянський князь із дня на день мав прибути до Полоцька, де й збиралися гуляти весілля.

Виглядали гостей із півдня, але несподіванка прийшла з півночі. Варязькі найманці Володимира підкралися несподівано, серед ночі, вдарили з усіх боків і вдерлися в місто . Відразу почалися грабунки і розбій. Пізніше літописці напишуть, що головною причиною нападу на Полоцьк було те,  що Рогнеда зневажила Володимира та відкинула його сватання. А всі інші події відбулися волею випадку. Однак насправді Володимир планував не більше, не менше, як похід на Київ, а Полоцьк вирішив знешкодити через те, що це князівство лежало на його шляху, перекриваючи шлях на південь, і якби Ярополк чи Олег захотіли стягти сюди свої війська, то не просто було б йому їх подолати.

Однак брати не очікували від нього  такого вчинку,  бо всі продовжували вважати Володимира занадто юним і нерозумним. Хоча це був гідний син свого батька, і в вісімнадцять років він уже став вправним воїном та ще до всього мав чіпкий, гострий розум. А брак досвіду повністю компенсував його наставник та дорадник - Добриня. Саме він і розробив план захоплення Полоцька, що увінчався успіхом.

Володимир увійшов до княжого палацу як переможець. Сам князь Рогволод та двоє його синів загинули під час битви. У палаці панували безлад та паніка: слуги  втікали, хто куди,  варяги поспіхом збирали по всіх усюдах цінні речі. Потім почали бенкетувати, віднайшовши приготовлені для майбутнього весілля припаси. І тут Добриня нагадав Володимиру, за чим той, власне, сюди прийшов. Вірніше, за ким.

Рогнеду відшукали у її покоях, де вона, нажахана, зачинилася, не знаючи, що їй робити. Привели до Володимира, який саме сидів за столом, заставленим усілякими наїдками та напоями, на чолі своєї дружини. Побачивши князівну, юнак відчув щось схоже на розчарування. Бо очікував, що перед ним стане якась неймовірна красуня в розкішному вбранні, а його гридні привели босу зарюману дівчину з розпатланим волоссям, що дивилася на нього круглими від страху очима.