Розділ 1

— Розкажи мені про бабусю, сестро, — юна дівчина, бліда і змарніла від тривалої хвороби, ледве розплющила очі. — Мені так подобається слухати історії про неї. Здається, ніби вона й не йшла.

Старша сестра крадькома зітхнула і, витерши піт з чола дівчинки, почала розповідь:

— Бабуся завжди говорила, що вона зі стародавнього племені Тисячолітніх Вовків — проклятих на тисячолітнє життя людей у ​​вовчій подобі. Через половину тисячоліття бабуся Фей, не витримавши тяжкості вовчого прокляття, знайшла спосіб позбутися шкіри і вирушила за допомогою до своєї двоюрідної сестри — шаманки Маррітіін. Мати шаманки пішла з племені, коли Маррітіін була ще дитиною і почала жити разом із дочкою окремо, повністю присвятивши себе магії. Коли плем'я наздогнало прокляття, матері Маррітіін вже не було в живих, а сама Маррітіін перебувала в глибокому магічному трансі, подорожуючи духом своїм по інших світах. Це і врятувало її від вовчої шкіри, але не врятувало від тисячолітнього життя та повільного старіння. Маррітіін допомогла бабусі провести складний ритуал порятунку від вовчої шкіри — тільки нашій бабусі вистачило сил протистояти прокляттю, адже вона була з роду шаманів і мала свого часу силу та знання. Давши знати вождеві свого племені, що вона жива і зцілилася, Фейєліір Чарівна Стріла вирушила на пошуки кращого життя. Через деякий час вона опинилася в племені Вовків (шанувальників древнього племені Тисячолітніх Вовків), там знайшла своє кохання, народила сина Бодеріка Лютого Ведмедя і виростила двох чудових онучок — милу Деліну Сонячне Світло і сміливу Тіеліір Нищівну Стрілу. Вона прожила довге і щасливе життя, а потім пішла туди, куди йдуть усі вовки, коли життя їх добігає кінця. І ти, Деліно, теж проживеш таке ж довге та щасливе життя, як наша бабуся Фей. Обіцяю.

Ім'я Тіеліір і справді отримала частково від бабусі — «ліір» стародавньою мовою означало «стріла». Всі імена були складені стародавньою мовою, у багатьох племенах до них часто додавали переклад імені місцевою мовою. Так було заведено.

Закінчивши вкотре історію про життя бабусі, Тіеліір знову важко зітхнула, вже не ховаючи свій смуток — сестра заснула і не було перед ким прикидатися сильною. Деліна завжди була хворобливою дівчинкою, але три роки тому її зламала якась занадто сильна хвороба — вона повільно згасала. Ліків від її хвороби не існувало. Бабуся, поки була жива ще, припустила, що це одне з давніх проклять, яке якимось незбагненним чином наздогнало її сестру. Вони іноді виявлялися, але ніхто не знав звідки та чому. Зцілити Деліну могла лише магія. Здавалося б, що може бути простіше? Але ні, магія давно почала згасати і причини цього явища були достеменно невідомі. З того часу, як старе плем'я Вовків було прокляте і перетворилося на плем'я Тисячолітніх Вовків, магія у світі потихеньку зникала. Начебто прокляття століття за століттям висмоктувало зі світу все чаклунство. Багато людей, вчені і не дуже, припускали, що саме через нього гинула магія.

Фейєліір вірила, що магію можна врятувати і своїх онучок цьому навчала. Вона була дівчинкам замість матері. Тіеліір та Деліна рано залишилися без материнського тепла, їхня мати, Фіарнейя Квітуча Поляна, померла при третіх пологах. Через місяць помер і новонароджений братик. Разом із ним Бодерік, їхній батько, поховав і мрію про сина, адже одружитися вдруге він не бажав. Натомість він виховував, як сина Тіеліір, вчив її полювати і володіти зброєю. Вона втілила його мрію про сина, лише в дещо ніжному жіночому образі. На жаль, Бодерік і сам недовго брав участь у житті та вихованні своїх дівчаток, через 5 років після смерті дружини та сина він загинув на полюванні. З того часу виховувала сестер одна лише бабуся, аж до своєї смерті, 2 роки тому. Тіеліір та Деліні не хотілося вірити в її смерть, адже вони так і не змогли її поховати по-справжньому. Бабуся різко почала слабшати, останній місяць не вставала з ліжка, а потім у її постелі Тіеліір виявила лише жменю праху та одяг.

Стара вовчиця розсипалася в прах — так говорили в селищі. Вони знали, що вона прийшла від Тисячолітніх Вовків. Тіеліір же вважала, що бабуся знову стала вовком і пішла у свою зграю, померши перед цим як людина. Так їй вірилось. І сестрі вона так розповідала — «я бачила, як від тіла її відокремився дух і перетворився на вовка». Нехай цього й не було, але уві сні вона часто бачила щось схоже.

Фейєліір все життя плекала надії відродити магію і зняти прокляття зі свого племені, коли ж онука її підхопила смертельну хворобу, вона зрозуміла, повернути магію — єдиний спосіб врятувати Деліну. Разом з Тіеліір вона вивчала свої старі книги та записи, і в неї з'явилися деякі думки, але тут Фейєліір сама стала слабкою. Тіеліір не могла залишити хвору сестру і бабусю, яка вмирала, щоб вирушити за ліками чи порятунком магії, але тепер, коли бабусі не стало — у неї не залишалося іншого виходу.

Збивши сестрі подушки і укутавши краще в стару ковдру, яку вони пошили втрьох, Тіеліір вийшла з хатини. Сонце на заході догоряло рудуватими смугами, трохи розділеними фіолетовими лініями. Тепле повітря наситилося густими солодкувато-терпкими ароматами — суміш лісу і квітів, що росли тут і там. Тіеліір з насолодою, на повні груди вдихала ці чарівні аромати літнього вечора. Вона давно вже вирішила, як їй потрібно вчинити і зараз настав час діяти.

Тіеліір впевненим кроком попрямувала до хатини вождя. Алдреміін Кривава Сокира колись був другом її батька і всіляко підтримував дівчаток і бабусю після загибелі Бодеріка. З дочкою Алдремііна, Свідевал Теплою Вовчицею, Тіеліір з дитинства дружила. Свідевал була всього роком молодше, але ця різниця була для них непомітна. Тіеліір знала, що за її відсутності за сестрою догляне Свідевал — у цьому не було сумнівів. Вона рішуче постукала у двері вождя.

Двері відчинив молодший брат Свідевал — їх у неї було двоє, старший і молодший. Тіеліір повідомила, що їй треба поговорити з вождем і хлопчина провів його до кімнати, де вся родина вечеряла. Трохи зніяковівши, що перервала вечерю, Тіеліір таки звернулася до вождя з проханням.