Глава 30. Вибір

Хельга довго не наважувалася піднятися від скрині з прикрасами та випростатися. Вона дивилася на свого батька, і не знала, як відреагувати на те, що відбувається. Кинутися і спробувати забрати кулон, мабуть, не було сенсу. Відстань до нього надто далека, її батько зі стражниками встигне зникнути, забравши кулон з собою.

— Віддай мені кулон!

— Щоб ти змогла зняти закляття та втекти звідси? Цього ніколи не буде. Ти становила загрозу для мого сина, для мене самого та для мого правління. Тебе не можна допускати до світу магів. Думаєш, я не знаю чим ти тут займаєш? Знаю. Я слідкую за тобою і за Врантом, і коли стало зрозуміло, що ти підібралася надто близько, то потрібно було вжити заходів. Як бачиш, я тебе ледве випередив.

— Навіщо ти це робиш? Ти все одно скоро здохнеш! Подивися на себе, ти старієш. Правитель світу магів починає старіти, коли є маг сильніший, ніж він сам, коли цей правитель не віддає владу більш гідному. Ти губиш сам себе! Зніми з мене закляття, дозволь нам із Врантов повернутися і передай нам владу.

Він скривив злісну глузливу гримасу, яку можна було сприймати як посмішку.

— Самовдоволена і норовлива, як завжди. Я не дарма, ще коли ти була дитиною, зрозумів, що тебе треба тримати якомога далі від влади. Знюхалася з такою ж помилкою всесвіту, як і ти сама. До речі, про Вранта. Ти знаєш, чому я не спіймав його? Думаєш, я не знав, що він тут із тобою розважається і змову з Тауроном готує? Я про це знаю. А ще я знаю, що Таурон – чорний маг. Їм не можна довіряти. Він дурить Вранта. Він хоче захопити світ людей. А камінь життя йому потрібен, щоб живити енергією зброю. Або Врант погодиться на це і тоді разом з Таурон стане злочинцем, і я страчу їх обох із задоволенням. Або не погодитись і тоді його знищить Таурон. Вранту в будь-якому варіанті розвитку подій кінець, як і тобі. Як же я люблю знищувати своїх ворогів, не знищуючи їх на пряму, а просто спостерігаючи, як ви намагаєтесь вижити.

Хельга випросталась. Думала, що поки її батько говорить, вона зможе підскочити та вихопити кулон, але в руках двох стражників виникли два вогняні енергетичні шари. В неї майже не має магії, вона їх не відіб’є, а вони її просто вб’ють. Все її дії тут марні.

— Ти просто боїшся і мене, і Вранта. Боїшся його засудити чесним судом, тому що у нього є докази своєї невинуватості та твоїх злочинів, тому чекаєш, щоб він оступився. А мене замикаєш тут. Через це ти старієш і вмираєш. Невже ти справді перетворився на тирана-параноїка?

Тітос засміявся. Поруч із ним стояли маги-стражники. Він став не просто тираном, але ще й боягузливим божевільним дідом. Правитель світу магів став таким жалюгідним. Це не вкладалося у Хельги в голові!

— Що ти, що Врант, що решта магів, мені не рівня, я можу робити з вами з усіма, що хочу. Грати з вами, як із кошенятами, і ніхто мені нічого не зможе зробити. Ось взяти тебе. Хочеш, я можу залишити тобі кулон, щоб ти могла зняти закляття, але тоді я не допомагатиму Вранту дотягнутися до каменя життя, що він намагається зробити, і він помре. А можу забрати кулон, але тоді допоможу Вранту дотягнутися до каменя і врятуватися. Вибирай.

Хельга не замислювалася.

— Допоможи Вранту і забирай кулон.

Тітос посміхнувся.

— Я навіть не мав сумнівів. Ось тільки забув уточнити. Твій ненаглядний у такому стані, що навіть якщо йому й вистачить сил за допомогою каменя життя повернутися, а приповзе він швидше за все до тебе, дуже мало ймовірно, що він виживе. У нього вже закінчилася магічна енергія, він вже почав витрачати життєву і доведеться переноситися на життєвій енергії, а ти розумієш, що це дуже небезпечно, і навряд у нього вийде втекти. А ще я забув уточнити, що погано йому зараз, а я збираюся допомогти пізніше, бо зараз в мене так багато справ. Ну, гаразд, ти вже зробила свій вибір…

Стражники та Тітос зникли в зеленому світлі, тримаючи в руках заповітний кулон.

Хельга стояла посеред кімнати абсолютно спустошена. Вона тільки-но втратила останній шанс на порятунок, в ім'я улюбленого мага, який теж знаходився на межі смерті. Але й це скоріше за все було марно. Хель подумала, що батько в будь-якому випадку і забрав би в неї кулон, і не допоміг Вранту. Все було марно. Просто геть усе! Земля пішла в неї з-під ніг, і вона відчула, як падає в прірву глибшу, ніж підлога кімнати.

Після того, як дівчину знайшли на підлозі кімнати Роберта, вона ще кілька днів перебувала в напівнепритомному заціпенінні. Може Тітос їй брехав і з Врантом усе гаразд? Може не все гаразд, він не стане йому допомагати, і вони помруть обоє? Може, він не брехав, і тоді вона втратила і свій порятунок, і Вранту не допомогла? А може вона втратила кулон, але все-таки врятувала життя улюбленому магу? Думки плутались. Були одні запитання і жодних гарантій. Вона вже пережила купу фізичних травм, але так погано через емоційне потрясіння, їй не було ще ніколи. Хельга так довго і так важко билася за цей клятий кулон, щоб з його допомогою зняти закляття і врятуватися, але віддала його замість потенційного життя коханого. А чи не обманював і він її? По суті, вона ніяк не могла перевірити та дізнатися, чим був зайнятий Врант, перебуваючи за межами цього світу і чи казав він їй правду. І чи повернеться він сюди взагалі? Незалежно від її вибору батько б все одно забрав цей кулон або не дав їй повернутися будь-яким іншим способом. Так Хельга прийшла до думки: «До біса їх усіх! Треба дбати про своє майбутнє в цьому світі, якщо немає шансів повернутися до іншого.»