Глава 25. Продумані слова ранять краще за ніж

Повернувшись до будинку, дівчина провела залишок дня, читаючи книги біля каміна, намагаючись забутися в їхніх сюжетах, щоб відігнати від себе думки та почуття пережитого вранці. Але відкладала їх постійно в бік та йшла за новими. Думками вона все одно переносилась в події дня. Хель поводилася так, ніби нічого не сталося. Постійно ловила себе на стриманій радості. Не вірно було б радіти вбивству, але для неї відкрита ворожнеча з Робертом закінчилася. Це означає, що можна бути мудрішою і розпочати дипломатичну гру за кулон, якщо в неї вийде зробити все задумане.

Як тільки за вікнами почало темніти Хельга пішла спати, вона збиралась зробити завтра важливу справу. Увечері вона плюхнулася на ліжко з усмішкою, думаючи про Вранта, і практично моментально заснула.

Вона відчайдушно бігла коридорами офісної будівлі та шукала. Вона не розуміла, що шукає. Вона натрапила на камеру з Врантом, який був весь у крові. Вона не розуміла, що то за кров? Його чи чужа? Вона тяглася до нього руками та намагалася його покликати. Вона бігла і тяглася щосили, але тюремна камера віддалялася від неї далі й далі. Вона опинилася в будинку Урфріди. Вона побачила, як ляскали вхідні двері від вітру. Вона намагалася її закрити, навалившись вагою всього тіла. Вона відчувала, що це не вітер, а невідомі сили намагаються увірватися до її дому. Вона бачила, що у ванній, заповненій кров'ю, лежить Врант. Вона відчувала, як будинок наповнюється кров’ю. Що то за кров? Звідки стільки крові? Чому все в крові...

Хельга прокинулася, відчуваючи, як швидко б'ється її серце. Дівчина задихалася. Її м'язи стискав спазм. Вона з жахом стиснулася в грудку. Вилізла з-під гарячої ковдри, але обняла її, збивши в купу. Ледве розбудила себе, щоб прийти до тями. Зрозуміла, що її так сильно трусить від побаченого уві сні. Хель змусила себе дихати повільніше та почала заспокоюватися. Спробувала відмахнутися від свого сну, повторюючи, що це просто проєкція її страхів. Через кілька годин під ранок вона зрозуміла, що розпалене тіло почало остигати, трохи прикрилася ковдрою і заснула ще години на чотири.

Дівчина прокинулася о дев'ятій. У голові відразу ж спливли уривки вчорашнього сновидіння, але вона знову спробувала їх проігнорувати. Такий тривожний сон про Вранта навіяла її тривога за нього й не більше. «З ним все буде добре.» — сказала вона сама собі.

Потрібно продовжувати піклуватися про себе. Вона прокинулася не виспаною, не розбитою, але трохи тріснутою. Хель не почувала себе погано, просто примара сну кружляла у голові на тлі буденних подій, але треба було зібратися з силами та втілювати далі свої плани.

За ранок дівчина привела себе і свої думки до ладу і поїхала до Ліфельдорфа. Зранку йшов дощ. Вона накинула на себе плащ і сильніше натягла капюшон, щоб залишатися непоміченою. Їй це вдалося. Вона приїхала до швачки, яка повинна пошити їй сувору чорну сукню. За замовлення вона розплатилася грошима, які взяла у Роберта та його друзів.

Через тиждень строга і благочестива, майже траурна сукня була готова. У ній вона вирушила до Чорної фортеці. Вона знову накинула на себе гордий і величний вигляд. Або її знову посадять у в'язницю і спробують вбити, або вона зможе переконати всіх у своїй невинуватості та зайняти своє місце в цій сім'ї, а отже й отримати певну владу, а там зовсім близько і до кулона. Хель розуміла, на який ризик вона йде, але не йти на цей ризик і чекати, для неї теж було надто важко.

Люди в фортеці дивилися на неї з подивом і жахом, але дівчина намагалася вдавати, що вона не помічає цих поглядів. За нею шлейфом лунав здивований шепіт. Коли вона приїхала до центру двору фортеці, шепіт став перетворюватися на стовпотворіння людей навколо неї. Це привернуло увагу ще більшої кількості людей. І закінчилося тим, що надвір вийшов маркіз.

Він завжди був стриманим і скупим на емоції, але навіть він подивився на Хельгу з подивом.

— Маркіз, вітаю вас, мені треба поговорити з вами наодинці.

Він мовчав і вагався. Із сірого неба зірвалися перші краплі дощу.

— Це стосується вашого сина. Я знаю, які про мене ходять чутки, як завжди. Але вони не мають під собою підстав. Я хочу обговорити з вами деякі моменти та дещо пояснити.

Він все ще вагався, але згадка про Роберта потрапила в ціль і змусила його говорити:

— Що ти хочеш сказати мені про мого сина? Кажи, я не маю секретів від моїх людей. Що ти взагалі можеш сказати про мого сина, відьма? — виплюнув він злісно слова.

— Я розумію, який я вигляд маю у ваших очах і в очах усіх людей, але прошу вас дати мені можливість пояснити всю ситуацію, що відбувалася між мною та чоловіком.

Назвавши Роберта чоловіком, вона знову потрапила в ціль. Добре продумані слова ранять краще за ніж.

— Хельга, що ти мені можеш пояснити?

— У нас із Робертом було багато конфліктів, і вони перейшли всі межі та кордони, я це розумію. І це розумів і ваш син. Але ми не могли порозумітися. Ви знаєте, який важкий у нього був характер, а мене не влаштовувала така поведінка та ставлення до мене. Я могла б стати його вірною благочестивою дружиною, але теж хотіла до себе пошани. Чи можна мені повернутися в фортецю? Я теж тепер частина вашої сім'ї. Я була весь цей час в Ервенському монастирі у сестри, і усвідомила всі свої помилки та хочу бути для Роберта доброю дружиною.

— Роберт уже понад тиждень очі заливає в ліфельдофських шинках від горя, що його дружина так поводиться з ним. — маркіз осікся, видно бовкнув зайвого при людях, на тему, яка його турбувала.