Глава 4. Клинок мага

Ранок наступного дня був сонячним та ясним, після весняної грози. Прокинувшись, Хельга зрозуміла, що Вранта на дивані вже не було, а себе вона виявила вкритою пледом. Спати на ліжку було б зручніше, але велике м'яке крісло біля каміна було не таким уже й поганим варіантом.

У кімнату зайшов Врант із двома чашками. Хельга здивовано глянула на нього.

— Ти вкрив мене пледом? Дякую.

— Мені здалося, що ти змерзла, бо ти уві сні здригалася. Я тут ще дещо зробив, — він поставив на столик дві чашки з чимось запашним і гарним, — Лате з корицею. Одне тобі, одне мені.

Хельга, яка звикла до грубуватої середньовічної їжі, вдихнула аромат молочної кави з солодкувато-пряною корицею і ще більш здивовано повторила:

— Дякую.

Пити цю каву чи ні? Вона так звикла до грубості, жорстокості та глузування на її адресу, тому така несподівана турбота насторожувала. Хельга взяла до рук теплу чашку, та пити побоялася. Хто знає з якою ціллю він проявляє до неї всю цю турботу? Хельзі не дуже вірилось, що ця поведінка може бути щирою. Тому варто було дізнатись щось про його цілі.

— Врант, мені приємно, що ти піклуєшся про мене, але я мушу повернутися в замок і забрати кулон, щоб провести ритуал і намагатися себе врятувати. Я про тебе зовсім нічого не знаю і не куплюсь на плед та каву, якщо тобі від мене щось треба. Розкажи, для чого я тобі можу стати в пригоді, і я скажу чи зможу тобі допомогти. Розкажи правду про те, чому ти опинився тут. І не будемо один одному морочити голову порожніми люб'язностями.

Врант кілька секунд мовчав, збираючись з думками. Хельга зробила обережний ковток приємної на смак кави, але відставила чашку на стіл. Дівчина пішла до спальні, де було дзеркало, біля якого лежав гребінь. Волосся після вчорашнього дощу злиплося в негарні бурульки, а вона хотіла повернутися в замок у нормальному вигляді. Вона привела себе в порядок і помітила у відображенні у дверях хлопця.

— Про свої титули я сказав правду. А ще правда в тому, що мої батьки водяний та вогняний елементалі. Їм не лише заборонено мати між собою ближчі стосунки, ніж дружні, а й вважається, що у них не може бути дітей. Вважалося, точніше. Титос, твій батько, ти знаєш, що він суворий і жорстокий, дізнавшись про моє народження, стратив моїх батьків, а мене забрав виховувати нібито як свого сина. Але насправді я весь цей час був хлопчиком для биття для його рідного сина Міртоса. Його мати та дружина Тітоса Ліанна була завжди дуже м'якою і доброю з усіма. І розповіла мені про все це. Тітос приховав від мене та й від усіх, хто насправді мої батьки та, що він з ними зробив за порушення закону. Твій брат — Міртос завжди був дуже слабким магом, набагато слабшим за мене, але трон мав дістатись не найсильнішому, як це прописано в Законах, а йому, бо Тітосу так хотілося. Він хотів змінити та порушити закон. Я пішов до Тітоса розібратися в тому, що відбувається. Він хотів мене вбити кульовою блискавкою, але потрапив в Ліану і вона померла. Я хотів убити його, але потрапив у твого брата і випадково вбив Міртоса вогненною кулею. Прибігла варта і зав'язалася бійка. Я зміг втекти, але я у розшуку. Правда в тому, що я один з найсильніших магів, і я маю зайняти трон Тітоса. Правда в тому, що мені потрібні інші маги, союзники, армія, хтось хто допоможе підняти заколот проти твого батька, скинути цього не адекватно тирана і зайняти мій трон. Я шукав тебе практично нічого про тебе не знаючи, але сподіваючись, що ти мені в цьому допоможеш. Я навіть не думав, що побачу таку красиву, розумну дівчину, дуже сильного мага, але таку нещасну. А в чому твоя правда Хельга?

Хельга слухала Вранта закривши рота рукою, відчуваючи, як грудочка тривоги та переживань здавлює їй горло і повітря важко заповнює легені. Вона й уявити не могла, що вдома коїлось таке.

— Це просто жахливо. Я так давно не була у світі магів. Я шокована від почутого. Невже там справді творився і твориться такий кошмар і таке беззаконня. Я думала, що одна постраждала від тиранії мого батька. — вона зітхнула, відчуваючи, як сльози знову наповнюють її очі.

— Не плач, краще розкажи, як ти тут опинилася. Може, ми дійсно зможемо один одному чимось допомогти? — він зробив кілька обережних рухів до дівчини, яка плакала. — Я тебе обійму?

Хельга кивнула головою.

— А то ти так зовсім розплачешся, а я чекаю на твою історію. — усміхнувся хлопець.

Хельга закрила обличчя руками та ткнулася носом у його плечі в шкіряних обладунках з металевими елементами. Вона всім тілом і думками стиснулася в маленьку беззахисну грудку, як це часто бувало з нею у важкі моменти. Тільки зараз вона не почувалася такою вже зовсім беззахисною в цих великих і теплих обіймах. Вона зробила глибокий вдих, видих і взяла себе до рук. Зрештою, їй теж потрібен був союзник та друг маг. Можливо їм обом дуже пощастило, що вони зустрілись. Не даремно, щось в хлопці їй сподобалось з самого початку. В них схожа проблема, спільний ворог, і вони справді можуть бути союзниками.

— У мене історія скромніша. Весілля мого батька та Ліанни було давно обумовлено, але він його все відтягував і відтягував, і закрутив роман з моєю матір'ю. Мабуть, йому здавалося, що Ліанна надто правильна і хороша «дівчинка», з нею було б правильно одружитися, але з нею не цікаво, а ось маг, яка готується стати володаркою світу мертвих, інша річ. Морочив голову обом, я так розумію. В результаті з різницею в кілька років народилася я в Еллавіси, і Міртос у Ліанни, і ти. Батько пообіцяв матері, що буде дбати про мене і виростить мене при дворі. Мати йому повірила, і хотіла на якийсь час пожити звичним сімейним життям, а потім прийняла посаду володарки світу мертвих. Ти знаєш, вона правитиме світом мертвих сотні тисяч років. Половина її обличчя під каптуром у темряві, як символ Ада, половина залита світлом, як символ Раю. Але тепер вона не маг і не може залишати свій світ. Тепер вона богиня смерті. Вона не могла мене ні врятувати, ні захистити. Я трохи пам'ятаю тебе в дитинстві, але я занадто мозолила очі батькові тим, що була набагато сильнішою, ніж його обожнюваний синок і за це він вирішив мене позбутися. Наклав на мене закляття, мене позбавили більшої частини моєї магії та прив'язали до побічної гілки людської історії, яка з часом зникне разом зі мною. Тому я сиджу в цьому недо-середньовіччі та тільки й думаю, як звідси врятуватися. — Хельга на секунду зупинилася і зрозуміла, чим їй може допомогти Врант, але не почала говорити прохання відразу, — У мене навіть свого магічного клинка немає, бо для обряду прив'язки його до господаря потрібен ще один маг провідник.