9

     Цього вечора Поліні було сумно і моторошно тривожно за себе і своє сімейне життя загалом. Хвилею накотили спогади про їхнє студентське життя. Про те, як молодий хлопець Сергій, з її ж селища, в буквальному сенсі, не давав проходу Поліні, засипаючи її букетами польових квітів на кожному побаченні. Його нестримні ревнощі до кожного стовпа, які часом були навіть приємні Поліні, а часом він неабияк намотував її нерви на кулак своїми безпідставними підозрами.Часом це було смішним, а часом не дуже...

  Але, його така своєчасна допомога після смерті матері Поліни, з оформленням документів і купівлею квартири, і  як наслідок, зворушлива пропозиція вийти за нього заміж були такими доречними.

   Поліна не поспішала давати йому відповідь. Її цілком влаштовував тогочасний хід речей та її особисте життя. Але позитивний тест на вагітність додав їй упевненості і Поліна дала свою згоду. Розписалися одразу, влаштувавши гучну студентську вечірку. На повноцінне весілля грошей не вистачало, а оскільки Поліна вже мешкала в новій власній квартирі, то й питання з житлоплощею в молодят вирішилося одразу. 

    Забравши деякі меблі, холодильник та пральну машинку з батьківської хати у якості приданого, їм вдалося цілком комфортно облаштувати своє житло. Поліна була акуратною та стараною господинею.

   Вона вміло та затишно облаштувала їхнє гніздечко. Часом їй було шкода самого Сергія через його батьків.

  Вони, за його словами, спилися до чортової бабусі, і він посварився з ними вщент, намагаючись наставити їх на шлях істинний, порвавши з ними будь-який зв'язок. Грубо кажучи, обидва, і Поліна, і Сергій, залишилися без батьківської підтримки досить рано, і були надані самі собі.

   Після закінчення університету, вони обидва влаштувалися в одну й ту саму логістичну контору за фахом, і аж до початку декрету Поліни пропрацювали разом. Колектив був дружний, а сімейне життя їхнє почалося і тривало буденною банальщиною. Дім - робота, дім - робота.

   Тільки от сам Сергій, не полишаючи студентських замашок, продовжував веселі й безтурботні пиятики з друзями, колишніми однокурсниками й тепер товаришами по службі.

    Поліна не те що б терпіла це. Вона цілком спокійно сприймала часту відсутність чоловіка з цієї причини вдома. Адже він їй вселив ще з найперших днів знайомства, що дівчина -дівчиною, а пацани і пацанська дружба - це святе зі святих. Безумовно, рано було говорити про якийсь чоловічий стрижень у Сергія. У його задньому місці ще грала юність, вирував тестостерон і нездійснені амбіції.

    Поліна просто напросто обрала очикувальну позицію, сподіваючись на якомога скоріше дорослення Сергія.

     Русявий хлопець із волоссям середньої довжини і синіми проникливими  очима, був навіть трішки солодкуватий, ніж мужній.  М'які й дрібні риси обличчя його, швидше, нагадували юнака, який так і завис у своєму вісімнадцятиріччі й зовсім не збирався змужніти й ставати брутальним чоловіком. Якщо цього, звичайно, можна було вимагати від молодої людини у двадцять п'ять років.  Його худорлявість, безумовно, відмінусовувала з віку Сергія декілька років.  Спостережливе око в змозі було помітити, що Сергій виглядає молодше за Поліну, не дивлячись на те, що вони одного року нарождення.

    Поліна, звичайно, відзначала для себе, який вигляд мають його однолітки. Навіть заростей на обличчі побільше, на відміну від світлого пушка Сергія. Але свій мужик - він свій, і на чужий лоток не роззявляй роток! Часто говорила вона собі. Без сумніву Поліна звикла до нього і без Сергія не уявляла вже свого життя.

  Водночас, їй і на думку не спадало, що Сергій виявиться таким безсовісним і невідповідальним батьком. Він став жити своїм життям, після народження дочки. Їхній і без того незміцнілий шлюб став ще більш крихким.

   Хоча Поліна була впевнена, що якби Сергій схаменувся, змінився і став поводитися як справжній і надійний глава сім'ї, то й вона б змінила своє ставлення до нього. Зробила б крок на зустріч, старалася, йшла на поступки і з'ясовувальні діалоги.

   Але гордість їй не давала робити цього. Утримуючись за примарну видимість шлюбу і за те, що в її доньки неодмінно має бути рідний тато, вона пропускала крізь пальці косяки й байдужість Сергія до неї після народження доньки.  Ніби сили згори давали їй терпіння і фору і натякали на те, що зараз не час з'ясовувати стосунки і гнати його сраною мітлою.

   Пустивши скупу сльозу над ліжечком сплячої донечки, Поліна подумки взяла до рук найгарніший графітовий олівець, образно уявила перед собою білий аркуш паперу і гарним підкресленням написала перше слово на білосніжному аркуші - "План". Позначивши пункт перший, вона знову подумки відклала все вбік і перед сном відчайдушно міркувала, як повернути увагу чоловіка до неї та їхньої спільної доньки.

Умовно Поліна дала йому термін до нового року. Скандалів влаштовувати не буде. Виховувати і направляти на шлях істинний, так само не має наміру. Якщо любить, то одумається. Якщо ні - скатертиною дорога. Повна рішучості хоча б щось поміняти у своєму особистому житті, Поліна заснула тревожним, преривчастим сном.