7

   Цього ж вечора Сергій приємно здивував Поліну. Він прийшов вчасно додому і накупив усякої всячини. Корисної та смачної.

"Треба ж ніби відчував, що проти нього назріває тут бунт! Ну що ми зі Свєткою підняли кіпіш на рівному місці? Ось він удома! Грошей заробив, та ще й накупив усього!" - розмірковувала Поліна, поки накривала вечерю, приготовану з продуктів, які приніс Сергій.

-Поліно! Смердить на всю кімнату! Таня, здається, обкакалася! - заволав Сергій і прибіг до неї на кухню, кривляючись і демонстративно затискаючи пальцями ніс.

-Ну так візьми й поміняй підгузник! - попросила його спокійно Поліна.

-Боже збав! Цим лайном, я займатися не буду! - з огидою вимовив Сергій.

-Це - не лайно! Це твоя дочка! Що ти за людина! - прикрикнула Поліна, обурюючись.

    Поліна нервово відкинула кухонний рушник на стілець і поспішила в кімнату.

-Сергію! Руки з дупи! Відколи ти став таким гидливим? - бубнила собі під ніс Поліна, витираючи доньку.

-Не знаю... Усі ці какашки... Фу...- знову зморщився Сергій.

-Йдемо вечеряти! Тобі має бути соромно, що ти жодного разу доньку на руки не взяв!

-Так уже й не разу! - ухмильнувся Сергій і, чухаючи сідниці через спортивні штани, мляво поплентався на кухню.

Поліна перемістила Танюшу в коляску, яку перекотила на кухню і дала їй суміш. Дівчинка солодко прицмокувала і смоктала пляшечку.

Перед тим як сісти вечеряти, Поліна туго зав'язала волосся в пучок, піднявши при цьому руки вгору, оголивши внутрішню частину рук.

-Ти б хоч пахви поголила! - гидливо підмітив Сергій, відсербуючи суп із ложки.

 Поліна покосилася на нього здивованими, втомленими сірими очима.

-А що ще бажаєте? Тебе вдома не буває практично! Я в душ на три хвилини й назад, до туалету з відчиненими дверима ходжу, щоб чути, чи не плаче Танюша! А ще треба приготувати, в квартирі прибрати! Вгамуй запити свої! - почала обурюватися Поліна. Вочевидь це її зачепило, причому дуже сильно.

-А що там!? Раз два і поголила! - обсмоктуючи курячу кісточку зухвало продовжував Сергій

-Апетит весь зіпсував! Міг би й промовчати! - продовжувала огризатися Поліна

-Тобі б не завадило і їсти менше. Це добре, що апетит зіпсований! - докоряв він.

-Та що ж таке! - крикнула Поліна.

Танюша здригнулася від гучного голосу у візочку, випустила пляшечку з рота і розплакалася. Сергій навіть не поворухнувся, продовжуючи їсти суп і вже приступив до другої страви.

  Поліна поправила пляшечку і демонстративно вивезла візочок з кухні, не бажаючи більше бачити чоловіка в цю хвилину.

  -Бестактний дурень! - бурчала вона, сповиваючи дитину, але в голові її крутилися далеко не найкультурніші слова в бік її чоловіка.

  Голосно задзвонив мобільний Сергія. Він схопився і побіг до туалету з телефоном, не поспішаючи відповісти на виклик. У туалеті він щільно прикрив двері.   

     Сидів довго і його голосу майже не було чутно.  Поліна гриміла посудом на кухні, прибираючи за чоловіком. Вечеряти їй справді не хотілося, бо образа на зауваження чоловіка розмірено клекотала в її душі.

 -Сергію, давай не будемо сваритися. Полежимо сьогодні разом, подивимося серіал, коли я Танюшу вкладу! - пішла на поступки Поліна, почувши, як Сергій зайшов на кухню. 

  Після пологів минуло півтора місяця і Поліна скучила за любов'ю і ласкою Сергія.

-Якраз хотів тобі сказати! - зам'явся він і почухав потилицю.

 Поліна вже подумала, що Сергій так само пішов на примирення і погодитися на її пропозицію, але не тут то було.

- Ігор покликав у бар обмивати минуле день народження...-повільно почав він.

-Я хочу з тобою! Подзвоню Свєті, попрошу, щоб посиділа сьогодні з Танюшею! Думаю, вона не відмовить! - з надією та ентузіазмом раптом попросила Поліна.

  Сергій підняв брови і скривив незадоволену гримасу.

-Тобі ж години три збиратися тільки й до ладу себе приводити! А він уже зараз кличе. Там усі зібралися! - заперечив він.

-Ну так, ти маєш рацію... Та й одягнути мені нічого... - не стала сперечатися Поліна, бо згадала, що гардероб її тепер малий, а речі, коли вона ходила вагітною, були неабияк поношені.

 Сергій довго крутився біля дзеркала, вилив на себе чималу кількість парфумів. Почистив вуха ватяними паличками і видер волосся, що стирчало з носа, тримером.

  -Ти на весілля наше так не готувався! - без задньої думки підколола Поліна, яка спостерігала за ним.

-Будь-який порядний чоловік має завжди стежити за своїм зовнішнім виглядом! - гордовито вимовив він, оглядаючи своє відображення в дзеркалі наостанок. Він ретельно заправив сорочку в брюки, погладив себе по торсу, милуючись собою і потягнувся за курткою.

-Будь ласка, не довго... - попросила його Поліна, зачиняючи двері.