4

   Світлану трясло від злості й обурення. Їй було прикро за подругу, і вона дійсно не знала, що їй робити. Вискочивши з під'їзду, вона було взялася за мобільний телефон, щоб зателефонувати Поліні й викласти все, як на духу, але, поміркувавши з хвилину, вона зупинилася.

  "Поліні зараз точно не потрібно знати про те, що відбувається в її будинку. Пропаде молоко... Та й справді!? Чого я лізтиму в чужу сім'ю, ще й крайньою залишуся.  Нехай розбираються самі. Але мені ж треба щось сказати їй? Якось заспокоїти... Скажу, що багато справ було і не встигла з'їздити... Ні фіга... Я ж прямо від Поліни попрямувала до неї додому, та ще й повідомила їй про це. Сповім, що прийшла, вдома нікого немає, все тихо і спокійно, а далі нехай Сергій, якщо совість у нього з'явитися, розгрібає..." -розмірковувала вона.

   Усе ж уранці перед самою роботою Світлана, сподіваючись, що Сергій уже проспався, вирішила зайти, і вже спокійно поговорити з ним.

  Шкода було її найкращу подругу, яка щойно народила. І водночас вражало лицемірство, підлість і безладність її чоловіка. Першу ж перевірку самотністю він із тріском провалив. Запустив до себе додому компанію і ще, невідомо чим вони там займалися.

"Судячи з усього гуляли не один день. Хіба мало, друзі, подруги, все буває... Але не тоді, коли дружина в пологовому будинку. Та ще й із вимкненим мобільним. І не відвідавши її жодного разу!"

 Обурення Світлани змінилося спокоєм і бажанням залишити все як є і не втручатися в сімейне життя подруги.

 Але вже о пів на восьму ранку вона стояла з пакетом продуктів для Поліни біля дверей її квартири і тиснула на дверний дзвінок. Ніхто не відчиняв. Світлана наважилася відчинити знову ключами, які їй вручила напередодня Поліна. А також, вона сподівалася вручити пакет горе чоловікові і підштовхути його до походу в пологовий будинок.

  Вона була приємно здивована, коли побачила порожню й чисту квартиру без слідів учорашньої п'янки. Але й самого Сергія не було так само. Світлана оглянула кухню, санвузол і ванну, помітила, як акуратно й дбайливо було приготовано ліжечко для новонародженої малечі, що стояло поруч із ліжком Поліни та Сергія.

"Напевно одумався і поїхав до неї! Ну і слава богу! Але вчинив він, звичайно, по тварськи. Я б дізналася, не пробачила б такого ніколи!" - подумала Світлана і поїхала в пологовий будинок до Поліни.

-Мене завтра виписують, а Сергій досі не з'явився. Не навідав і телефон поза зоною! А я не знаю кому дзвонити! Як же я не додумалася зателефонувати на роботу... Ти була в нас? - майже істерила Поліна

- Була... Удома його немає... - розгублено сказала Світлана, потираючи вказівним пальцем перенісся.

-З ним щось сталося! - зі сльозами вимовила Поліна і почала схлипувати все частіше й частіше в слухавку.

-Я думаю, з ним усе добре! Давай я поїду до вас на роботу? Дізнаюся все! Може його викликали у відрядження, а там телефон сів! - несподівано для себе видала нову версію відсутності Сергія Світлана.

-Телефон не може три дні бути не зарядженим! - заперечила схлипуюча Поліна.

"На що я підписалася!? На яку роботу я поїду і навіщо насамперед? Брехня на брехню!" - подумала Світлана.

  Але до обіду Поліна таки дочекалася дзвінка від Сергія.

-Сонечко моє, зайчику! Вибач мені! Викликали у відрядження просто в новорічний вечір. Напарник не зміг виїхати, а я подумав, поки ти в пологовому будинку, у мене є кілька днів грошей підзаробити і...

-Що з твоїм телефоном Сергію? Чому не подзвонив, не попередив? - перебила його обурена Поліна.

-Він намочився! У дорозі впав в унітаз! Тільки зараз купив новий! - майже не брехав Сергій.

-Ти як маленький! Хіба не міг від когось подзвонити! Зараз же не кам'яний вік, зрештою! - вичитувала його Поліна.

- Ну ти ж знаєш, які аврали можуть бути в нас. А під новий рік половина працівників уже точно була не в змозі виконувати відповідальні доручення! От я й виручив! - виправдовувався і брехав Сергій без жодного докору сумління.

-Мене завтра виписують разом із Танюшею! - повідомила йому Поліна, яка майже заспокоїлася.

 Сергієві вдалося навішати їй макаронних виробів на вуха, і розмова вже була повернута цілком собі у звичайне обговорення радісної події в їхній родині.

-Я люблю вас, Поліночко, за пів години приїду, що привезти? Я грошей підзаробив! - знову брехав і не червонів Сергій.

   Гроші він пропив, до авансу ще тиждень, але він розраховував позичити, якщо Поліна дасть вагомий запит на передачу.

-Не треба нічого, Світлана про все подбала. Навезла стільки, що ще й удома доїдатимемо! - майже з докором казала Поліна, натякаючи на нетямущість і безсовісність чоловіка.

   Через пів години він, як і обіцяв, стояв уже під вікном палати Поліни з величезним букетом темно-червоних троянд. Поліна розтанула в усмішці. Від пережитого стресу не залишилося жодного сліду, лише глибокі западини й темні синці під очима від втоми, нервів і практично безсонних ночей видавали її. Водночас вона відзначила такий самий млявий і виснажений вигляд Сергія.

- Що це було за відрядження? Куди ти їздив? - поцікавилася Поліна.