Хрич і Дрич. Хроніки. Прибуткова справа

(Фантастичне оповідання)

     Тривожний сигнал розбудив своєю настирливістю, і Дрич прокинувся незадоволеним. Почухав за вухом, поколупав у носі й сів на товстому м'якому килимку, на якому зазвичай спав. Позіхнув, ригнув і пішов у косморубку. Увійшов крадькома і тихенько наблизився до Хрича ззаду. Різким рухом ноги дав йому під зад.

     - Ага, застукав! Чотириста тринадцять! - радів він своїй удачі.

     - Придурок, - вилаявся Хрич. - Попереду зореліт! Схоже на торговця.

     Дрич підійшов до радара і відкалібрував прилад. На екрані виднілося зображення зорельота з його характеристиками і даними внизу. Дрич схилився над приладом і раптом відчув два швидких стусани під зад.

     - Триста дев'яносто дев'ять і чотириста! - радіючи, вів рахунок Хрич.

     - Досить! Я не граю!!! - ображено крикнув Дрич. - Зараз викличу, дізнаємося хто там пихкає...

     Прилад зв'язку посвистів і налаштувався на хвилю. Дрич клацнув перемикачем космічного перекладача.

     - Альоу... Альоу... Говорить торговельне судно із Сузір'я пса. Завжди готові підтримати галактичну торгівлю! Прийоммм....

     Зв'язок зашипів, і відповів механічний голос перекладача:

     - Торгова краплесопля сузір'я Рака готова запропонувати свої товари!

     - Що за сопля? - не зрозумів Хрич.

     - Краааапляя-сопля! - пояснив Дрич. - Форма зорельота у них у вигляді краплі, але не такої, як крапля води на поверхні, а як витягнута сопля, що висить із носа і готова ось-ось відірватися. Зрозумів?  Видно на їхній рідній планеті немає материків, поверхня з рідини.

     - Ааааа... - протягнув Хрич. - Це ж із якою швидкістю потрібно бігати поверхнею планети, щоб не потонути?

     - Та вони плавають, навіщо їм бігати.

     - А ти що, бачив?

     - Не бачив, здогадуюся.

     - А я здогадуюся, що вони можуть бігати, як водомірки. По поверхні!

     - Відчепись... Прийом, прийом... Іду на зближення! - продовжував перемовини Дрич.

    Зореліт став плавно сповільнювати хід, готуючись до стикування з торговцем.

     - Хрич? Ти жуліко-бот відфармотував? - схаменувся Дрич. - А то попадеться дуже розумний ділок, залишимося в програші...

     - Та не переживай, - заспокоїв його Хрич. - Поки ти спав, я все зробив. Відформатував, додав нові міри з Окланської зоряної системи, поповнив словниковий запас перекладача... Усе оки-токи!

     - Уже бачу, середньовантаж. Треба скинути йому всякий мотлох в обмін на щось путнє... Альоу... Альоу... Підходжу зліва по-нашому, стикуємося третім портом! Прийоммм...

     Хрич підійшов до монхоркового чохла, який приховував єдину суперцінність на цьому бувалому космічному кориті.

     - Моя прелесть! - ніжно сказав він, підбираючи слину, що потекла, довгим язиком, і стягнув чохол. Їхнім поглядам відкрився новітній суперсканер, який ще поблискував новенькими боками. Звісно, якщо ви купили такий сканер, ви купили не останню розробку. Їх пекли, як пиріжки, дослідницькі відділи всесвіту для торгових корпорацій. Але все-таки за останні двісті років нічого революційного придумати не змогли. Хімічна таблиця якогось далекого в галактичній історії Мендельмелева поповнювалася раз на тисячоліття. Уже всі хімічні елементи були або знайдені, або штучно створені. Для нових були потрібні занадто великі витрати і нові наукові можливості або занадто великі запобіжні заходи. Але ж завжди знайдеться ледачий паразит в обслуговуючому персоналі, якому навіть ліньки подумати про власну безпеку. Так що цей новенький сканер їм довго послужить вірою і правдою. Зробивши всі необхідні налаштування, Хрич запустив його на повну котушку і, не встигнувши відійти вчасно, обпалив собі кінчик хвоста під час розігрівання апарата.

     - Чорт котячий тебе забери... - засмутився він, швидко лизнувши обпалене місце. - Первинний аналіз готовий, нічого надприродного немає, але з порожніми кишенями ми не залишимося. Ось уже наближаємося... Дрич, зараза! Тягни стоп-кран! Проскочимо повз!

     Дрич з переляку смикнув потрібний важіль і зореліт, зробивши космічне сальто, зупинився навпроти стикувального вузла інопланетного торговця.

     - Фух... Пронесло... Песяча кістка! Нюх втратив? Скільки разів я тобі гавкав - будь напоготові? Зовсім розбалувався... Гаразд, випускаю стикувальний коридор...

     Хрич облизав око, в яке потрапила смітинка, і пішов одягати скафандр.

Дрич обігнав його жвавою риссю на чотирьох, залізли в скафандри у великому торговельному сховищі, і воріт у перехідному шлюзі вони крутили разом. Відкрили люк і помахали протилежній стороні. Торговці-партнери теж були в скафандрах. Найближчий із них мав круглий прозорий головний ковпак на скафандрі, який був на третину заповнений водою. Він піднімав морду, щоб вдихнути дихального газу й опускав її в рідину природного перебування.

     - Дрич, дивись! Жаборил! Я їх ніколи ще не бачив, тільки чув. А капітан та інші жабровики... Може, вони продають жаборила?

     - Нііі... Напевно, підхопили місцевого лоцмана. Я чув, таких роздають майже задарма. Використав і хочеш - з'їж його потім, а не хочеш - викинь у космоса. Чого тільки не надивишся на просторах космічного дихання Великого Гавки... - Дрич визирав через плече товариша, дрібно й часто дихав, втягував довгий язик, що звисав трохи нижче від підборіддя, коли треба було проковтнути, і знову його вивалював на місце.

     - Альоу... Дорогі партнери! - Хрич злегка тріснув нагрудний перекладач. - Прошу вважати торги урочисто відкритими! Ми дуже раді зустріти вас на просторах караванних шляхів Всесвіту! Мир вашому Акваріуму, нехай ваше плескання не пересихає! Нехай дощем проллється на вас фінансова благодать! Триголовий Цербероній, благослови наші угоди!

     Жабровики покивали скафандрами і виголосили відповідну промову в тому ж дусі. Поверхня рідини Жаборила булькнула бульбашками, з яких вийшов зелений газ. Жаборил зморщився і пірнув у рідину.