Що я роблю, коли тривога приходить

Бувають дні, коли світ здається надто важким. Коли все валиться з рук, коли хочеться заховатися від усіх і просто мовчати. У такі моменти я думаю про тебе.

І мені стає легше.

Ти не завжди поруч фізично, але ти завжди є в моїй голові, у моєму серці. Я завжди пам'ятаю про тебе. Я деколи слухаю твій голос, і це зігріває мене.

Я пам'ятаю один вечір, коли мені було дуже погано. Я плакала, не знаючи, як вирішити проблему, як знайти вихід. Я написала тобі. Коли ти відповів, показав мені, що ти поруч, я посміхалася, раділа, неначе маленька дитина, тому що лиш одне твоє повідомлення може зробити мене щасливою. Ми спілкувалися про щось звичайне: про те, як пройшов день, про якусь смішну історію. Ти просто був поруч. Поруч із тобою я відчувала себе справді щасливою. І зрозуміла, як сильно тебе кохаю, і наскільки я вдячна, що познайомилася з тобою.

Ти вмієш бути моїм якорем, коли мене кидає з боку в бік. Ти вмієш мовчати, коли мені потрібна тиша, і говорити, коли мені потрібні слова. І це робить мене безмежно вдячною.

Іноді я думаю: як би я справлялася без тебе? Як би я переживала свої страхи, свої сумніви, свої падіння? Напевно, я б справлялася, але це було б довше й болючіше. А з тобою — легше. Тому що ти не просто поруч, ти — моя опора.

Ти не боїшся моїх сліз. Ти не тікаєш від моїх тривог. Ти не кажеш «заспокойся» — ти просто приймаєш мене такою, якою я є, навіть коли я зламана, розгублена чи втомлена. Ти показуєш мені, що мої почуття мають значення, що вони важливі.

Я пишаюся тим, що можу бути вразливою поруч із тобою. Не боятися, що ти засудиш або відвернешся. І я пишаюся тим, що ти завжди знаходиш слова — або тишу — які зцілюють.

Дякую тобі за те, що ти є. За те, що ти — мій спокій навіть у найстрашніші бурі. За те, що ти вчиш мене бути сильною не тому, що мені доводиться тягнути все сама, а тому що поряд з тобою я можу бути слабкою — і це теж сила.

Ти — мій дім. Не той, що зі стінами, а той, що всередині. Той, куди я завжди можу повернутися, навіть коли світ намагається мене зламати.

Я чекатиму нашої зустрічі. Я знаю, що коли я відчую твої руки на своїх плечах, усі бурі вщухнуть. Бо ти — мій спокій. І я ніколи не перестану бути вдячною, що ти є.