Мій щоденник очікування

Прокидаючись кожного ранку, я відчуваю, як думка про тебе народжується разом із першим подихом.

Я пишу тобі «добрий ранок» — і в ці слова вкладаю все тепло свого серця. І потім чекаю. Чекаю на просте повідомлення у відповідь. Воно може бути коротким, може бути смішним, може бути зовсім звичайним — але воно робить мій день світлішим.

Іноді, коли ти зайнятий, я можу не дочекатися відповіді одразу. Але я знаю: ти завжди відповіси. Ти завжди пам'ятаєш про мене, навіть коли в тебе тисяча справ.

Я не тисну на тебе, не вимагаю уваги кожної хвилини. Я просто чекаю, бо знаю: ти повернешся. Ти напишеш. Ти скажеш щось таке, що знову зробить мене найщасливішою.

Навіть коли немає спілкування — ти в моїх думках. Кожну мить. І це — найщасливіша мить мого дня. Я навіть коли зайнята справами, роботою — завжди думаю про тебе. Ти став ніби не просто коханою людиною, а цілим світом, ти як ковток повітря, тиша серед шуму і спокій, який так потрібен мені. З тобою, я відчуваю – Я в безпеці

Ти — мій промінь сонця. Той, який зігріває своїм повідомленням, своїм чарівним голосом, навіть через екран. Я пам'ятаю, як одного разу ти надіслав мені голосове повідомлення просто про щось звичайне, в я переслуховувала його, мабуть десять разів. Твій голос був настільки прекрасний, що хотілося слухати його замість музики 

Ти став для мене частинкою душі і я вже не уявляю, як раніше жила без цього відчуття. Я вже не можу без тебе.

Я завжди намагаюся тобі писати. Не тому, що боюся втратити, а тому, що хочу ділитися з тобою своїм життям. Кожного дня я хочу, щоб ти знав: я тут, я думаю про тебе, я сильно кохаю тебе.

Я весь день пам'ятаю про тебе: Коли роблю справи по дому, коли приймаю їжу, в особливо коли п'ю чай — і згадую, як ми мріяли пити його разом, коли відпочиваю й дивлюся фільми, які ми хотіли подивитися разом, навіть перед сном, коли закриваю очі й уявляю твоє обличчя

Увечері я беру іграшку, обіймаю її й заплющую очі. І на мить мені здається, що це ти. Що я відчуваю твоє тепло, твій подих, твої руки. Це смішно, можливо, але це рятує мене в ті вечори, коли самотність стає надто голосною.

А вночі ти снишся мені. Різні сни: ми гуляємо, ми сміємося, ми просто сидимо поруч і мовчимо. Ми настільки живі у тих снах, що коли я прокидаюся зранку, мені стає так тепло від того, що ти був там, у моїх снах. Наче ми насправді провели час разом.

Я обіцяю тобі: поки ми на відстані кожен ранок я писатиму тобі «Добрий ранок», питатиму «Як ти?» І кожен день між ними — буду думати про тебе, бо ти — мій ранок. Моє сонце. Моя тиха радість.

А коли ми будемо поруч, я хочу прокидатися й бачити твій сонний погляд. Я хочу готувати нам сніданок, чути твій голос не через динамік, а просто поруч. І знати: цей ранок — наш.