Драгінар

Драгінар

У наметі капітана було небагато місця. Ця людина не любила будь-яких проявів високого становища. Тому його покої нічим не відрізнялися від стандартних командирських покоїв. У самої Ейр часто бували такі самі. Намет розділений на дві частини. В одній ліжку та умивальник, в іншій стіл і два стільці. Стіл та стільці похідні, розкладні. Простота — це одна з причин, через яку Драгінар завжди подобався Ейр. Високий, великий, сильний, міцний. Завжди серйозний. Завжди говорить по суті і, що найголовніше, прямо. Якщо йому щось не подобається, він це скаже, якщо капітан незадоволений – він про це повідомить. Але й на похвалу не скупий. Коли комусь вдавалося відзначитися, то Драгінар особисто приходив привітати, вручити нагороду або якось заохотити увесь загін чи конкретно людину, яка на це заслуговувала. Часто капітан робив такі вчинки зі своїх власних заощаджень, намагаючись це приховати. Точніше, завжди. Фінансування мисливців посідало чи не останнє місце у потребах держави. Його часто не вистачало навіть на те, щоб купити зброю, не кажучи вже про такі речі, як гарне харчування. Драгінар же стояв у самих витоків мисливців, був їх ідейним творцем, він був і головною фінансовою рушійною силою цієї структури.

- Ейр. Розкажи ще раз, як усе було.

Драгінар сидів напівбоком до неї. Гострий ніс, темні очі. Світле волосся, густі світлі брови. Сивина вже пробивалася і в волоссі, і в бровах. Сорок років — до такого віку ветерани на кшталт нього зазвичай не доживають. Тільки якщо це не такий тип, як Драгінар. Якщо хоча б половина тих історій про нього, що мисливці розповідають один одному біля вогнища, правда, його мали вбити принаймні п'ять разів. Але Ейр особисто бачила його у десятках сутичок. Дуже схоже на те, що історії все ж не брешуть. Вона воліла б стояти у бою з ним одним, ніж із двома будь-якими іншими молодими воїнами. Капітан невтомний на полі бою, діє з позиції сили, а не з позиції хитрості чи досвіду, як завжди робили солдати його віку. Ні, він мав і величезний досвід, і живий розум, але і сили йому ще цілком вистачало. Обличчя мало жорсткі риси, обвітрені та обпалені сонцем. Завжди суворий погляд та повна зосередженість. Напевно, саме такими й уявляють діти героїв, коли слухають чергову історію давно минулих років.

Капітан підвів голову, злегка примружив очі і приготувався ловити кожне її слово. Все, що вона скаже, він подумки уявлятиме.

Ейр звикла вже до того, що той самий звіт про минулий день доводиться повторювати мінімум двічі. Це її абсолютно не дратувало, як інших командирів. Вона й сама не раз ловила себе на думці, що коли розповідала вдруге чи втретє, то у розповіді з'являлися нові деталі, які вона не змогла пригадати на початку розмови.

- Ми мали інформацію, що у цьому поселенні зникло декілька людей. Ми по-тихому перевірили, скільки нових жителів з'явилося за останній рік. З'ясували, що із постійних, тих, хто ще лишився у селі, таких лише три. - і Ейр почала перераховувати. - Фермер, який займається посадкою…

Драгінар покрутив пальцем, ніби кажучи – далі. Ейр кивнула головою.

- Імовірний амаліон щоночі приходив у місцеву таверну. Ми навідалися туди загоном. Попередньо домовилися з господарем, що нам подаватимуть воду в келихах, щоб створити видимість звичайної дружньої компанії. Місцеві жителі були стурбовані зникненнями, і він охоче пішов нам на поступки. Тож грошей ми не витрачали. - зробила зауваження Ейр.

- Добре. Далі.

Ну і ще господар таверни обіцяв їм заплатити, якщо вони знайдуть нічника. адже той убивав людей уночі і через це таверна мала менше клієнтів, ніж зазвичай.

  - Ми посиділи, звикли до обстановки. У потрібний момент Ксавізор дістав прилад. Пройшов до стійки дуже близько від столу нічника. Повернувся до нас і подав знак. Ми всі вихопили зброю і попрямували до амаліона. За столом їх сиділо троє. Треба було їх усіх розділити, щоб перевірити приладом по черзі. Адже кожен може бути амаліоном, доки не доведено протилежне. - останній вираз — один з улюблених Драгінара. Він входив до неписаного кодексу мисливців, що визначав алгоритм їх дій у різних ситуаціях. - Далі ми по двоє розподілилися на кожного з тих, що сиділи за столом. Ми чекали, поки Ксавізор кожного перевірить. Він підійшов до того, що був ближче до нього і підніс прилад прямо до його обличчя. Негативно похитав головою. Далі підніс прилад до іншого, ми зрозуміли, що і той лише звичайна людина. Ми відпустили цих двох, наказали всім іншим розійтися і оточили вже всі разом амаліона. - Ейр зробила паузу, набираючи повітря. - І тут на нас напали. Відразу вкололили в спину Блеєра. Ми швидко прийшли до тями і зрозуміли, що в селі не один амаліон, як ми думали раніше, і ми зазнали атаки. Брати в полон амаліона за таких обставин не було можливим. Ксавізор з Тейном кинулися на нашого схопленого амаліона, але він виявився озброєний і хоча був не надто вправний, убити його відразу не вдалося. Зав’язалася бійка. Я, Олдвін, Звір та Дадда зі зброєю кинулися на того, що напав на нас зі спини. У цей момент з дальнього кінця кімнати з сокирою в руках на нас помчав ще один амаліон. Тепер уже всі гості закладу схопилися зі своїх місць, почали кричати та метушитися. Почалася повна плутанина. Одні хотіли втекти, інші сховатись, треті були п'яні і єдине, що їм було потрібне – це гарна бійка.

Ейр помовчала. Наступна частина розповіді була для неї найсумнішою. У житті вона робила не багато речей, які були гіршими за те, що там сталося. Дівчина набрала повітря в легені та продовжила.

- Тих, хто близько до нас підбігав, довелося вбити. Не було часу розбиратися люди вони чи ні. Діяти довелося швидко та рішуче. Я наказала Звірю та Дадді забезпечити нам прохід до виходу. - Ейр проковтнула - Після ... бійні той з сокирою залишився один. Він поранив Тейна у бою. Коли і він здох, ми перевірили приладом усіх уцілілих. Амаліонів серед них не виявили. Один із відвідувачів благав нас взяти його із собою. Сказав, що він прямує на захід і не може після такого тут більше залишитися бодай на хвилину. Але одному йти вночі після побаченого йому було страшно. Я вирішила взяти його із собою.