Щасливий кінець точно буде

Лікс швидко відкрив двері, та зайшов чекаючи на Чана. Хлопець вперше був у квартирі блондина тому відчував себе трохи не комфорто, але звісно не показав цього. 

- Ти проходь туди, - він показав рукою у бік, вмикаючи світло у квартирі.

Чан пройшов вглиб квартири гадаючи, що за ним послідує Лікс, але коли він зайшов у темну вітальню, у якій автоматично ввімкнулось світло, то юнака не було з ним.

- Фелікс, - покликав його хлопець, та відповіді не послідувало. Тож Кріс повернувся в коридор де і наткнувся на блондина, що ніс у руках аптечку.

- Чому кричиш? Я нікуди з квартири не подівся, просто за ліками ходив. - посунув його плечем Лікс та пройшов до вітальні. - Якщо хочеш то можеш допомогти мені з обробкою поранень, - тихо проговорив хлопець повернувшись в півоборота.

- Звісно, я залюбки, - підійшов до нього Чан. Він забрав у парубка коробку з рук та сів на диван. 

Фелікс усміхнувся сам собі та присів навпроти брюнета і став чекати. Чого? Ще більшої злості, претензій, та напротивагу його думкам Кріс мовчав. Саме це напружувало Лікса найбільше. Юнак навпроти акуратно обробляв його рани, та нічого не казав.

- Чому ти мовчиш? - не витримує Лі, та хапає брюнета за зап'ястя 

- А що я можу сказати? Що я хвилювався? Так. Думав, що могло б статися, якби я не прийшов? О, звісно. Та чи потрібно тобі це, Феліксе? - він важко видихає та опускає обличчя, - Я більше не буду цього робити, якщо тобі некомфортно. Та й не хочу. Який з цього зиск? Правильно ніякого. Я не можу змінити ситуацію, та й тобі здається байдуже на все, тому я не хочу витрачати свої нерви, - Чан знизує плечима, а в Фелікса наче все повітря з грудей вибили. Цього не може бути. Він жартує

- Почекай, ти неправильно зрозумів... - він розгублено шепоче, та намагається зазирнути в обличчя юнака, але Ліксу не вдається, - Мені не байдуже! - кричить юнак, а Кріс різко підіймає свою голову.

Йобок хапає його за щоки та шепоче дивлячись в очі

- Ти мені подобаєшся від першої нашої зустрічі, ясно? З твоїм тупим геройським комплексом, і надмірною турботою. Таким, яким ти є. Зі всіма своїми вадами і плюсами, ти просто подобаєшся мені... - він коротко,торкається своїми губами чужих, та відпускає Кріса

- Феліксе... Ти мені теж не байдужий, але я не знаю тебе...

- Я теж, Чане... Я теж

- То може ми дізнаємось це разом, - він притягує Лікса до себе та цілує довше, набагато довше і солодше ніж раніше. І ясно стає одне, щасливий кінець у них точно буде