Захисна реакція

Чан та Фелікс зайшли у шумний будинок де зустріли власника.

- О Чані ти вже йдеш? - прокричав з усмішкою Йонджун. Він не пив, але веселився на повну. Чхве повернув голову у бік другого юнака, та враз усмішка з його обличчя зникла, - Лікс що з твоїм обличчям?! Чому ти плачеш?! Хто той мудак, що образив тебе?! 

- Я тисячу разів просив тебе не запрошувати цього придурка! - Кріс знову починав злитися, - Тепер він отримав по-заслугах. Може викличи йому швидку, бо він там на газоні без тями валяється. Чому запитаєш ти? Так я відповім, обличчя Лікса таке, через нього. І зараз я на крок від того, щоб не повернутися на двір і не добити цю скотину. - Хлопець видихнув та трохи заспокоївся, - Я зараза відвезу Фелікса додому, а ти будь ласка розберись вже нарешті з цим лайном, - він поплескав долонею по-плечі шокованого Йонджуна та вийшов з Ліксом, який все ще не відпускав його руки, з дому. 

Чан допоміг Йонбоку сісти в автомобіль, та защепивши пасок безпеки вирушив у бік дому блондина. Перші 10 хвилин вони їхали мовчки, та все ж Кріс не витримав мовчанки.

- Чому ти нікого не покликав на допомогу? А якби я не вийшов провітритись? - хлопець спокійно запитав Лі.

- А я просто не зміг докричатися музика була надто гучною, і на дворі нікого не було. А з іншого боку кому здалося допомагати іншим, якщо кожен думає лише про себе. - Не підвищуючи голосу пояснював Фелікс. В нього був, якийсь стан апатії здавалось, що ця ситуація відбулась не з ним, а з кимось іншим.

- Ти ж розумієш, які наслідки могли бути ?- знову починав заводитися Кріс. Взагалі біля Лікса він не міг стримувати власні емоції.

- Розумію, - від завжди веселого і усміхненого хлопця не залишилося і сліду. Зараз перед Чаном сидів надзвичайно серйозний і морально розбитий парубок. - А який тобі зиск від мого порятунку? Зазначу я не з надто багатої сім'ї тому грошей тобі не дам. Чи тобі просто настільки подобається роль доброго лицаря? - з насмішкою запитав Лікс, якби в його руках зараз були б цигарки він точно б закурив. Проте їх не було і хлопець тільки міг зімнутий край своєї жовтої футболки.

- Яснооо. - протягнув Чан. - В тебе напевно така реакція організму на стрес і ти язвиш. Я все зрозумів, якщо тобі від цього стане краще то продовжуй в тому ж дусі, - він усміхнувся парубку, - А грошей мені не потрібно, в мене і своїх вистачає.

- Нічого ти не зрозумів. Це не реакція на стрес, - спробував пояснити Лі, але Кріс перебив його.

- О ні, повір, я зрозумів! Відповідаю на твоє питання. Ні мені не подобається роль лицаря, просто я не терплю насилля до слабших. Хочеш лізти у бійку знайди собі рівного опонента. Ось і все. - Кріс повернув голову у бік Фелікса, який дивився у вікно, тому юнак не зміг побачити його обличчя.

- Ти не терпиш насилля, і саме тому відправив в нокаут цього мудака ледь не з першого удару. О, так розумію, - саркастично проговорив Йонбок, повернувши обличчя до Чана.

- Ти вирвав з контексту. Я не терплю насилля до СЛАБШИХ! - зробив наголос на цьому слові Кріс.

- Тобто ти вважав, що я не зможу дати йому відсіч? - почав прискіпуватись Лікс. Насправді йому подобалось спостерігати, як емоції змінюються на обличчі Чана.

- Я не вважав, я бачив це на власні очі, коли вийшов на вулицю, - хмикнув Чан. - Не відходь від теми. Розкажи мені чому зараз перед собою я бачу зовсім іншу людину ніж в університеті.

- Може в тебе проблеми з зором? Хто тебе знає, - вперше за всю розмову Фелікс трішки усміхнувся.

- Ну так звісно, а ще я безпросвітній дурень, який геть нічого не розуміє у цьому світі, - з такою ж усмішкою відповів йому Бан.

- Зазначу, що ти це першим сказав, - ширше усміхнувся Лікс від чого на його щоках з'явились дуже милі ямочки. 

- Я не доб'юсь від тебе відповіді? - стверджувально запитальний тон Чана змусив Лі розсміятися.

- Ти все вірно зрозумів. Я нічого не скажу тобі мій лицарю, - він усміхнувся бачачи, як скривилось обличчя Чана на останніх словах 

- Давай принцеса викрадена драконом виходь з машини, - махнув рукою Чан, та першим вийшов з салону.