Маска

Є люди після спілкування з якими в душі починає сяяти сонце, та постійно хочеться усміхатися. Саме такою людиною був Лі Фелікс, він дарував багатьом людям свою усмішку. А чи була вона щирою, знає лише він сам. Людина, яка міняє тисячі масок. Чи пам'ятає він хто такий насправді? Можливо маски поглинули його справжнє Я? Та чи дозволить він собі почуття? 

Ще з дитинства Йонбок зрозумів, що у спілкуванні з людьми варто говорити лише те, що вони хочуть почути. "Потрібно завжди погоджуватись з усім, що тобі кажуть. В жодному разі не заперечуй співрозмовнику. У тебе немає власної думки Ліксі, лише така сама як у інших людей, ти зрозумів?". Мати завжди казала йому, що його щирі почуття нікому не потрібні, як і він сам. Навіть їй. Вона просто не любила його. Цій жінці просто потрібна була обкладинка ідеальної сім'ї. Привітна та лагідна з сином і чоловіком на людях леді, вдома перетворювалася на невірівноважену жінку, яка могла побити власну дитину без будь-якої причини. Не так глянув, не те сказав чи забагато мовчав в присутності матері. Вона не могла спати уночі через депресивний стан та постійну тривогу. В один з вечорів мати Лікса просто запила снодійне алкоголем і не прокинулась. Скільки б маленький Фелікс її не кликав вона не приходила до себе. Відчуття провини з того часу глибо засіло у душі маленького хлопчика, який думав, що зробив щось не так.

Дуже скоро його батько одружився вдруге. Мачуха дуже добре ставилась до Йонбока, але він, хоч і постійно усміхався їй, та все ж не надто любив цю жінку. Лі був впевненим, що татові він так само не потрібний, тому привів нову дружину замість його мами. І звісно він з ніким про це не говорив, а тримав все у собі, як казала йому мама. Тому чим старшим він ставав, тим більше масок одягав на себе. Ідеальна дитина. Він ніколи не показував свого не задоволення, чи дискомфорту. Не ділився з ніким своїми проблемами чи переживаннями. Так він знайшрв друзів, але і з ними Лікс не міг бути до кінця щирим в своїх почуттях. Таке вже в нього було виховання і сам характер.