Тиша водоспаду
Розділ 1.1
«“В”?» — подумала дівчина, обережно заглядаючи в саме серце квітки.
В — Вікторія. Можливо, це збіг?
Рука несвідомо потягнулася до сріблястої підвіски, посередині якої красувався кулон у вигляді великої краплі. Пам’ять одразу ж підкинула Віці спогади про покійну матір і її розповідь дворічної давності про те, що цей кулон перейшов у спадок від її мами. А ще вона сказала, що коли сама була маленькою дівчинкою, то бабуся розповідала одну стародавню легенду.
Колись у давнину, у тій місцевості, де зараз Карпати, жив один багатий чоловік, який роками здобував свої статки за допомогою різних способів. Подейкують, що він мав декілька плантацій винограду і був доволі відомим на той час виноробом. А також дуже любив коней — настільки, що мав кілька конюшень.
Проте йшли роки, чоловік так і не завів сім’ї. Його володіння заросли травою, утворюючи пагорби там, де колись ходили коні. За словами бабусі, в легенді розповідається, що у чоловіка була донька, яка зникла в день свого двадцятиліття. Вона дуже любила квіти, саме тому цей багатій виростив квіти під колір її очей. А перед смертю, не полишаючи надії, що донька повернеться, він залишив їй скарб. Тільки ніхто не знає, що це і де саме він знаходиться.
Дівчина так занурилася у спогади, що й не помітила, як дісталася до готелю, у якому планувала зупинитися на ніч.
#1030 в Сучасна проза
#637 в Молодіжна проза
Відредаговано: 21.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
