Залишилося двоє

 Ну що, ще декілька вітділів цієї книги та ми будемо прощатись. Зараз ви дізнаєтеся нову таємницю. Але хвилину, не так швидко все буде. 
 Почнемо з детектива що у тій кімнаті разом з дітьми. З того часу, як він забив двері дощечками пройшов тиждень. Здавалося би, що час не міг так бисро пролетіти. Але зараз двадцять перше століття і відчуття людей саме такі. Тай не тільки відчуття, а й справді так є. Весь цей період часу детектив записував щось у блокнот. Він проводив якесь розслідування. Біда є біда але працювати продовжує, цілеспрямований чоловік. Нарія цей час весь сиділа мовчки й навіть з братом не розмовляла. Але лише до одного моменту, як у двері постукали.
– Саму, то Саму! - Крикнула дівчина у пориві щастя.
– Ми домовились що нікому відчиняти не будемо. Будь то Самуель чи хтось інший. Нам не потрібні проблеми. Чи тобі набридло жити? - Опустив брови у низ детектив та із підвищеним тоном грізно промовив.
 Нарія знайшла ще заздалегідь лом та почала виривати цвяхи з дощечок. Дівчина не слухала що їй говорить чоловік. Чому вона так реагувала на цього хлопчину, якого і знала не так довго ще не відомо. Але ж має бути хоч якесь пояснення цьому. 
 Трішки відійдемо від теми але про ці деталі потрібно знати. Поліція визнала дітей померлими. Було очевидно що так буде але чому вони не встановили це ще після 3 днів їх зникнення невідомо. Ще один факт, про який потрібно знати це те, що у Остома астма. Перші симптоми проявилися у садочку. Він завжди носе з собою препарат але сьогодні він закінчився. Що робити в такій ситуації ніхто не знає. Купити нове не можливо та й швидку теж не викличеш. Єдиний варіант це бігти, як найшвидше до дверей через які всі сюди потрапили та вибити їх. 
 Отож повертаємося назад до кімнати. 
 Детектив намагався вирвати з рук дівчини лом та відвести подалі від дверей. Остом боячись, мовчки притулився до дивану та лише дивився. По його щоках текли сльози, а у горлі був наче клубок ниток. Йому ставало все тяжкіше й тяжкіше дихати. По лобі стікав піт та лице його було наче у мертвого. Нарія з детективом лише тільки робили що сперечались та не помічали Остома. Але лише до одного моменту. Остом впав на підлогу непритомний...
Нарія підбігла до брата та почала трясти й шукати у нього у кишенях ліки. Була лише пуста пляшка... 
– Це все ти вина, дурне дівчисько! Хіба мамка не навчила тебе слухати що старші кажуть? Що ти вот зараз зробиш з ним? А я знаю що! Нічого... Він блідий та вже не дихає. Можеш лише попрощатись з ним. Завтра його винесу за двері. Нам тут трупа не треба. - Кричав на Нарію детектив. 
 Дівчина поклала руку Остома у свою та поклала голову на його серце. Воно не билось... Його руки ставали блідими, холодними із неймовірною швидкістю. Він дійсно помер...
 У кімнаті залишилося лише двоє...