Зник Самуель

 Усі спали але детектив вирішив оглянути детально кімнату у яку він нещодавно потрапив. У нього була з собою сумка зі всіма приладдям для виконання його роботи. Він зняв відбитки пальців у дітей та на меблях. А саме на  кухонному столі знайшов один відбиток, який не належав з жодних присутніх. В думках у нього пролетів здогад, що тут окрім цих дітей є ще хтось. Він тихо сів на стілець й записував щось у блокнот. Та очікував поки інші прокинуться. Через деякий час прокинувся Самуель й помітив на собі погляд того детектива. У очах у нього помітно хвилювання але дивився він так впевнено, що наче хоче вбити. Після чого Саму почав відчувати дискомфорт. Декілька хвилин у повній тиші вони просто дивилися один одному в очі, наче час зупинився. Але після того, як одночасно прокинувся Остом з Нарією, їхні погляди розійшлися по різних кутках кімнати, наче нічого не було.
– Що тут відбувається? - Запитала дівчина з призирливим поглядом, перекидаючи його то на Самуеля то на детектива. 
– Ні, усе добре дитинко! - Чітко й впевнено промовив детектив.
 Але раптом за дверима кімнати пролунав гучний гул. Після нього мертва тиша всюди. Усі затихли та щільно сіли один біля одного. У речах в детектива був ліхтарик. Тому він взявши його відчинив двері та світив у різні сторони, щоб щось розгледіти. На підлозі він помітив трупи поліцейських й детективів з якими він вирушив у цей підвал та ще було тіло того детектива що зник ще того разу. Усі вони були розірвані на шматки. Частини тіла лежали окремо один від одного й стіни у крові та шматках шкіри.  На декілька хвилин він просто стояв у ступорі та не міг рухатись. 
– Що там такого? - Тихо промовив Саму. 
 Помітивши що детектив не відповідає та завмер на місці, Саму вирішує підійти та подивитися що там таке. Після того як глянув на це місиво він сам стояв в шоці. Але зібрався з думками та відвів детектива до дивани. А сам взяв світильник та зачинив двері з тієї сторони. Він вирішив оглянути детально чи немає поряд загрози. Нарія не розуміла такої не логічної діяльності але зупинити не наважувалась. Вона боялася й близько підходити до тих дверей.
 Пройшло досить багато часу але Саму так і не повернувся. Усі думають що він загинув. 
– Що будемо робити? Страшно тепер ще більше залишатись з відчиненими дверима. - Промовляла дівчина.
– Я бачив за столом кухонного стола дощечки. Потрібно найти цвяхи та забити двері. - Відповів детектив.
– А якщо Самуель повернеться? Як він має потрапити у середину? - З сльозами на обличчі знову запитала Нарія.