Смерть 19 людей

 Остом декілька хвилин тому отямився та вже сидів бавився іграшками, що приніс Саму.
– Де ти це взяв? - Зі здивованим поглядом запитала Нарія.
– Знайшов. - Коротко та швидко промовив Самуель. Після чого розмова між ними припинилася та усі розійшлися по різних кутках. 
 Тим часом про те, що сталося з детективом знав весь світ. У соціальній мережах декілька сотень постерів, фото та навіть люди пробували самі розв'язати задачу загибелі. Про це ще було чутно у новинах та газетах. А поліція готувалася до того щоб знову увійти у ту кімнату.
– Обладнання готове, фонарі також. Можете заходити у ту кімнату. - Грізно промовляв офіцер. Але коли відчинили шафу то не помітили дверцята у кімнату. Що здалося їм дивним, наче її навіть не існувало. 
– Що за містика? Того разу що Вікторія ще була жива, дверцят не було. Потім вона з'явилася та детективи наші зайшли туди та повернувся мертвим один. А тепер знову її немає. - Зі зацікавленим та вдумливим поглядом промовляв робітник поліції.
 Кожного дня поліція разом з детективами заходили у квартиру та дивилися чи дверцята у ту кімнату не з'явилися.  Але саме у неділю вона з'явилася. Вони переглянули усі документи про справу. Остом зник у неділю та двері знову відчинилися у неділю. У неділю стався жахливий випадок з детективом. Але чому тоді Нарія розповідала що двері відчинились у вівторок? Це все наскільки дивно що навіть уявити складно. 
 Надто багато запитань, а відповідей «як кіт наплакав».
 Поліція взяла обладнання але на цей раз ще рушницю й холодну зброю на всякий випадок. Та увійшла разом з детективами у таємничу кімнату. Тепер їх було аж двадцять людей, десять детективів та десять поліцейських. Вирішили вони ходити по декілька чоловік у команді, щоб не загубитись й не натрапити на біду, як той детектив. 
 По моїм розрахункам вони спускалася набагато довше чим Остом з Нарією та ті двоє детектива. Не повірите але майже на годину. Після чого вони все-таки спустились та дійшли де коридор ділиться на дві частини. Вони теж розділилися на дві частини та у кожній команді було п'ять детективів та поліцейських.
 Тим часом Нарія та інші чули кроки за дверима та чоловічий голос. Наче хтось жалісно кликав на допомогу. Остом разом зі старшою сестрою сховалися за диваном, а Самуель взявши гранітну вазу очікував біля дверей. Через декілька хвилин вони відчинилися та хлопець швидко зреагував та наніс удар у темряву, після чого пролунав гуркіт. Нарія почала шукати світильник у кімнаті але знайшла лише свічку. Після чого запалила її та направила у темряву. Там помітила чоловіка, який був непритомний через удар та на одязі й лиці є бризки крові але наче не його. Самуель вирішив занести його у кімнату але прив'язавши до стільця канатом що висів на стіні. Його обшукали та знайшли документ в кишені. У якому свідчить що він є детективом.  
 Через деякий час чоловік починав потрохи приходити у свідомість. Дівчина набрала у келих води та піднесла до рота чоловіку так як його руки були прив'язані. Взявшись декілька ковтків він промовив.
– Хто ви такі та що тут робите?
 Нарія розповіла, як вони сюди потрапили.
 – Я десь тебе бачив та ось цього малого хлопчика теж. Яке ваше ім'я?
– Мене Нарія, а це мій брат Остом.
– Ви знаєте що вас розшукують та що ваша мати загинула?
– Мама... - У Остома почали текти сльози та ледь вимовивши промовив.
– Усе буде добре! Будь ласка розв'яжіть мене та я виведу вас. - Промовив детектив.
– Двері у які ми заходили зачинились. Впевнена що коли ви сюди зайшли вони теж зачинились. А чому ви у крові весь? - З переживанням Нарія продовжила розмову.
– Я детектив. Раніше тут теж було двоє але один не повернувся, а інший був жорстоко побитий. Через деякий час сюди зайшли ще декілька поліцейських та інших детективів усього нас було двадцять. Але усіх їх вбила якась потвора величного зросту та крилами. Вона їх жорстоко рвала на дрібні шматочки. Я встиг втікти та знайшовши двері отримав неочікуваний удар у голову.
– Прошу вибачення! Це я наніс вам удар.
 Після чого Самуель розв'язав чоловіка від стільця. 
– А ти є хто?
– Я зайшов у цей коридор іншим шляхом та двері так само зачинилися за моєю спиною. Знайшовши цих двох ми почали триматися разом. - Після слів Саму у кімнаті стало тихо.
 Після чого усі вирішили лягти спати так як у очі хоч сірники вставляй.