Місиво детектива

 Почалось повноцінне розслідування на щот зникнення дітей. Плакати з їхніми фото вже на кожному кроці та у глобальній мережі. Допитують майже кожного на вулиці та родичів. Але все-таки дивно, що поліція не зробила це раніше. Також вони зв'язались з попереднім власником квартири. Після чого знову почали оглядати квартиру але на цей раз більш детальніше та з великою кількістю детективів. Шукали хоч малу дрібницю, яка могла б вивести на слід. Так як квартира потерпіла після пожежі, було недосяжно важко це зробити. Майже усі сліди, які могли б допомоги в розслідуванні, було знищено. Оглядали усі щілини та дверцята. Навіть у школу де навчаються Остом з Нарія теж завітали. Оглядали усі документи про дітей що були у школі та розпитували їх однокласників. Інформація про зникнення дітей стала вірусною, почалась масова комунікація.
  Тим часом Нарія разом з молодшим сиділи у тій кімнаті. В думках у них відбувався хаос. Не знають що далі робити та куди щей той Саму зник. Вони сиділи просто мовчки на дивані. Бажання виходити з кімнати у той пустий, холодний та щей темний коридор не було. Все ж таки тут і світло, ліжко та їжа присутня. Але є ще одна проблема в думках у них. Чия ця кімната та чи хтось тут живе? Відповіді звісно у них не було. Єдине рішення яке вони прийняли це залишитись тут та очікувати Саму. Можливо все-таки він ще повернеться. 
  Так вони просиділи приблизно дві години. Надія на те, що той хлопець повернеться перетворилася у прах. Але раптом, знову відчинилися двері. Усі знову затихли... Із щілини повільно плив густий дим у верх до стіни. Звуків ніяких не було, наче мертва тиша. Хтось різко взявся за бічну сторону дверей рукою. Та вже після чого, було чутно тяжке дихання з тієї сторони дверей. Це наскільки злякало дітей що Остом знепритомнів, а Нарія стримувалась від страху аби захистити малого. Раптом з'явилась чиясь нога у дверей. Але через декілька хвилин на поріг встав Самуель, який на спині тримав тяжкий та величезний мішок на спині. Після чого Нарія трохи заспокоїлась.
– Саму, де ти був?
– Ходив на пошук хоть чогось у тих коридорах. Та дещо знайшов.
  Після чого він поклав мішок на підлогу та розкрив його. Взяв Остома та відніс його на диван, коли помітив що він непритомний. 
– Що там? - Запитала Нарія з переляканим поглядом та трішки тремтячим голосом.
– Там багатенько чого є. Підходь блище і я все тобі покажу.
  Нарія підійшла та Саму почав виймати все з мішка. Там були дитячі іграшки, книги та величезна скриня.
  Ми знову повертаємося до поліції. Як я розповідала трішки раніше, вона оглядала квартиру. Та ви не повірите у те що я зараз розповім. Вони все-таки знайшли ту кімнату. В середину пішли лише 2 детективів. У них були ліхтарі та якесь обладнання, що наче по їх словам допоможе у розслідуванні. Вони також досить довго спускалися по сходам. Обережно шли по тих коридорах та знімали усе на камеру, яка теж була у них з собою.
  Пройшло приблизно 5 годин відколи детективи увійшли в ту таємничу кімнату що знайшли у шафі. Повернувся лише один та увесь у крові та пилі. Та коли він розстібнув сорочку, що була на ньому, усі впали у ступор. Під нею було криваве місиво з його плоті. Сам чоловік був наскільки виснажений, що наче провів з десяток ефективних тренувань за ці 5 годин. Його очі були вирвані та висіли на нервовій тканині. Промовити він ні слова не міг. Його язик був порізаний на мілке конфеті та зуби були усі вирвані. Він простояв хвилини 2 на місці, після чого впав на підлогу та перестав дихати.