Кімната друга

 Сидять у кімнаті Вікторії уся її далека сім'я. Мовчки дивлячись на їхні фото. Роздумуючи над тим, куди усі зникли вони, наче хтось, прокляв на біди. Горе за горем, а спокою немає. 
– Що ж, таке? Чому ця доля така несправедлива? - Зі сльозами на обличчі промовляла мати Вікторії.
 Тим часом, Нарія та Остом разом з цим чудернацьким Самуелем, йдуть далі по коридору. Освітлення було надто слабке але щось розгледіти ледь закривши очі, все-таки можливо. Ніяких дверей не було, по словам Саму, так, як він тут вже був раніше. Але, перед ними усіма, видніється все-таки одна. Чорна з пліснявою, яка ще й пахне тією ж самою гниллю. Довго наважувались усі на те, щоб її відчинити. Їм було цікаво що за нею але в одночас страшно, чи вихід, чи ще такий ж самий коридор, чи може щось інше. Надія надіялась на те, що це буде вихід, а не щось з цього списку чи ще щось гірше. Тай їжі майже не лишилося й усі були голодними та слабкими.
– Може підемо далі? - Тихо запитав Остом.
 Але ніхто його не слухав. Самуель відчинив двері, а Нарія взяла брата за руку та зайшли туди, у ті самі двері, що щойно знайшли. Як справжні герої з фільмів жахіть.
  Це не був коридор та й не вихід. Кімната, так, звичайна кімната. Одразу неприємний запах перебиває аромат квітів, що стояли у гранітній вазі біля дверей. Так- так, я не помилилась, саме у гранітній що використовуються зазвичай на кладовищі. Кімната була схожа на невеличкий лабіринт. Шпалер не було але стіни покрашені у ніжно розовий колір з блискітками, наче кімната якоїсь дівчини. Більша частина тієї кімнати була залою. Диван, телевізор та картини з візерунками на стіні. У іншій частині розташована кухня, а далі ванна кімната. Це все схоже на квартиру, у якій наче хтось жив, так як все було охайно, прибрано та є чиясь їжа, яку хтось не доїв та залишив на кухонному столі. 
 Вони усі вирішили залишитись на свій страх та ризик у тій кімнаті.  Через те, що у їхніх животах вже було чутно гучне бурчання від голоду. Знайшовши у холодильнику овочі та м'ясо, а у тумбі лапшу, вирішили приготувати щось смачне. Дивно що ця кімната знаходиться у такому місці та щей з горою їжі у холодильнику. Та й кімната була добре освітлена. Але, як я і казала раніше, усі були голодні та виснажені, тому не звертали на це все увагу.
 Але раптом, відчинилися двері, що сильно злякало усіх та ввело у ступор. Усі стояли нерухомо очікуючи подальших дій. Але нічого далі не відбувалося, тому Саму, як найстарший, вирішив заглянути що за дверима. Там не було нікого... Можливо двері самі відчинилися але я в цьому не впевнена. 
 Також усі були втомлені, тому вирішили перепочити. Лягли на той величезний диван та одразу ж заснули. Невідомо, чи вечер зараз, чи ранок, чи може взагалі ніч. Але Нарія спала не спокійно, їй снилося страхіття. Наче, щось ще має трапитися з ними та набагато страшніше. Остом та Самуель спали спокійно та міцно.
 Через деякий час, прокинулася дівчина але помітила що того хлопця вже немає поряд. Розбудила Остома та разом вони оглянули ту кімнату. Можливо він десь відійшов щоб не розбудити. Але його ніде не було, що сильно здивувало їх.