Таємна кімната

 Вівторок, знову 8 ранку...
Вікторія, наче машина зібралася на роботу. Навіть не снідаючи не роблячи мейкап, який вона так обожнювала робити що раз.
  По дорозі зайшла у відділ поліції. 
– Доброго ранку. Ми учора заповнювали документ про зниклого мого сина, Остома. Чи з'явилось хоть щось про нього відоме? - Тихо говорила Вікторія.
– Доброго дня Вікторіє. Так, я пам'ятаю про заяву. Ми ще не розпочинали пошуки. Але зробили пост на нашій офіційні сторінці про вашого сина. Але не хвилюйтеся. Ми обов'язково його знайдемо. Та він повернеться до вас живий. Сьогодні декілька моїх колег через деякий час прийдуть у відділення, переодягнутя у форму та розпочнуть пошуки. - Спокійно та на пофігізмі промовляв офіцер поліції.
– Ви взагалі здуріли? Я повідомила про зниклого хлопчика ще у неділю. Ви лише розвели руками. Не мов він сам повернеться. Але, як мала дитина, яка недавно закінчила садочок, може повернутися сама? Та ви узагалі не слухали, як саме він зник. А зараз ви мені ще говорите що ви ще не розпочинали пошуки. Вибачте, за те що так висловлюсь але чоловіче ви дурний? - Гнівно та з підвищеним голосом говорила Вікторія.
  На годиннику було пів десятої Вікторія запізнюється. Вона покинула відділ поліції та попрямувала у сторону своєю роботи.
  Тим часом Нарія, поснідала та сіла почитати книгу. Але, стукіт що був учора знову пролунав. Тук-тук. Вона проігнорувала, думаючи що це якійсь негідники вирішили поглуздувати. Але стукіт пролунав ще декілька разів та скожного разу він ставав гучнішим.
  Звук лунав із шафи де і була таємна кімната що знайшов Остом.Відкривши шафу вона помітила що задня стінка не рівно стоїть. Та вирішила виправити але стінка посунулась. Чим і налякало Нарію. Вона заглянула у щілинку та помітила кімнату. Але вирішила не лізти туди та загорнула стінку шафи назад.
  Пройшло декілька годин. Вікторія дома. Нарія розповіла мамі все те що вона помітила у цій квартирі. 
  Вікторія оглянула прохід але також вирішила не лізти. Разом вони вирішили повідомити про це поліції. Можливо це якось пов'язано з Остомом.
Середа, 8 ранку...
  Нарія, снідає та збирається у школу. Тим часом Вікторія, залишилася на декілька годин у дома та очікує поліцію на огляд таємничої кімнати. Одразу після огляду вона повинна йти на роботу.
  Коли поліція оглянула квартиру, таємничу кімнату не знайшли. Наче, скрізь землю провалилася. Вікторію тепер вважають хворою на голову.
– Що ж, чи мені здалося, чи мені це все приснилося. - Тихо говорила під ніс собі Вікторія.
  У школі Нарії ставили безліч питань, безперестанку. Як зник Остом? Що за кімнату таємничу вона знайшла? Чи є новини про Остома? Чому вона не додивилась за молодшим братом? 
  Після школи , дівчина повернулася додому. Та все, ж таки її цікавила та кімната. Вона відкрила задню стінку шафи та залізла туди.
  По опису Нарії там було наче в холодильнику, був неприємний запах, наче щось гнило. Вона оглянула все навколо. Оглядала кожну щілину кімнати, дзеркала, свічки...
  Нарешті вона знайшла двері. Ті двері у які, зайшов Остом та не повернувся.
  Їй було моторошно туди лізти. Вона декілька хвилин збиралася з думками.  Але зайшовши туди, двері за спиною замкнулися. Вона спускалася у низ по сходам, довго та нудно.Сходам не було ні кінця, ні краю.
 Що ж, минуло більше години. Дівчина втомилася та вирішила трішки відпочити. Всеодно поспішати вже немає куди. Далі світла майже не було. Але, раптом пролунав жалісно плач з тієї темряви. Наче, схожий на голос Остома.
– Остоме, це ти? - З тремтячим голосом промовила Нарія. Її голос відбивався від стін та створював ехо, повторюючи фразу ще декілька разів.
– Нарі-і, Нарі-і, я тут! - Пролунав голос у відповідь.
– Остоме, як я рада тебе знову чути. Йди до сходинок по яких ти тоді спускався у низ.
– Так, добре. Вже йду!
  Минуло майже пів години, Остом не повернувся до сходинок. Нарія ще раз покликала Остома але у відповідь почула лише тишу.
  Тим часом Вікторія повернулася додому. Не знайшовши Нарію, подумала що вона пішла гуляти з подругами та скоро повернеться. Тому лягла спати.
  Четвер, 10 ранку...
  Вікторія запізнюється на роботу. Тому швидко зібравшись вона вилетіла з квартири та побігла на роботу.
  Доречі про Нарію...
   Дівчина досі сиділа на тому самому місці, боячись далі йти. Роблячи крок далі, пролунав стук що чула вона раніше. Це ще більше налякало дівчину. Але вона продовжила йти далі у темряву опираючись рукою об стіну. У темряві можна було розгледіти невеличке сяйво світла. Тому саме туди дівчина потрохи наближалася. 
  Коли дівчина, все-таки дійшла до світла то помітила Остома лежачого на підлозі без свідомості. Вона підбігла до нього та почала смикати його у всі боки щоб розбудити. Коли нарешті Остом відкрив очі, помітив Нарію, яка сиділа над ним та плакала. Він радий її бачити але був майже без сил...
  У дівчини був з собою портфель з їжею. Тому Остом поїв та Нарія залишилась разом з ним, поки він до кінця не прийде у свідомість. Разом на підлозі в обіймах вони заснули... 
  Через декілька годин їх розбудило дивні звуки. Схожі на кроки та тяжке дихання. З переляку Остом ще міцніше притулився до сестри. Ще дивне було те, що в коридорі у якому вони сиділи з'явився дим. Через його кислий присмак вони знову почали засинати...