Купівля домівки

 У першу ніч всі крепко спали. Наче під крепким снодійним. А зараз про сьогоднішній день...
  Неділя, дев'ята година ранку. Вікторія поспішає на зустріч до чоловіка що планувалася ще вчора. Час зустрічі, пів одинадцятої. На столі був сніданок для усіх. Ця маленька сім'я полюбляє снідати, обідати та вечеряти разом. 
– Мм, мам. Як смачно! А що це? - Наче в один голос промовляли діти.
– «Бефстроганов» - Спокійно промовила Вікторія.
– Не зрозуміла... А можна більш детальніше? - вдумливо говорила Нарія.
– Так можна але не зараз. Я вже поїла та маю прийти першою на зустріч щоб покупець не втік. - Сміючись промовляла Вікторія.
  Вікторія поклала брудну миску у раковину та наголосила щоб після сніданку діти помили весь посуд. 
  Повністю зібралася та швидким кроком пішла до місця зустрічі. 
  Тим часом Остом та Нарія вже домивали посуд та думали над тим, чим би їм цікавим зайнятись.
  Вирішили пограти у хованки. Думаю кожен у неї в дитинстві бавився з друзями.
   Правила розповім для тих хто не знає що це за гра...
  Перше: У грі має бути не менше 2 людей, але чим більше гравців, тим цікавіше.
  Друге: Обирають, будь-яким способом когось одного. Та людина, яку обрали буде шукати інших. Але, дає декілька хвилин іншим гравцям. За той час, який встановили інші гравці повинні сховатися де вважають що їх не знайдуть 
  Того кого найдуть першим буде найжахливіше покарання. Кого другим менш жорсткіше і так далі...
  Хованки бувать двох видів. Прості - звичайні та сліпі - все теж саме але в того хто шукає будуть зав'язані або закриті очі.
  Нарія та Остом обрали сліпі хованки. У всім відомій грі, «Камінь-ножиці-папір» обрали Нарію.
  Тим часом Вікторія прийшла раніше запланованого часу, як і планувала. Та очікувала чоловіка. Він прийшов на місце зустрічі рівно в назначену годину.
– Доброго дня, пані Вікторія! - Ввічливо привітався чоловік.
– Доброго дня! Олександр? - Привіталась Вікторія та перепитала ім'я чоловіка.
– Можна просто Саша. В резюме цього дома мені сподобалося усе. Проведете мені екскурсію? Та розкажіть історію цієї домівки. 
– Так-так, ходімо. Спершу продемонструю дім. Проходьте... - Розгублено відповіла Вікторія.
  *Тим часом у квартирі*
  Нарія вже знайшла пов'язку на очі та рахувала. А Остом досить швидко знайшов місце місце у шафі та заліз туди.
  Дівчина порахувала до кінця та почала чіпати усе. Відкривала дверцята й так далі...
  Тим часом Остом помітив що стінка шафи прогинається. Він спробував відсунути дерев'яну стінку. Та побачив він те, що можна побачити лише у фільмах. Потайна кімната... Він заліз туди та замкнув стінку шафи назад.
  Кімната була невелика. Повсюди були свічки та дзеркала. А ще пентаграма на підлозі. Йому стало від цього лячно. Його піт стікав з лоба до шиї. Він вирішив залізти назад у шафу але стінка не відчинялась.
  Повертаємося ми до старої домівки.
Вікторія провела екскурсію та Саша був у захваті. 
– Ви мені ще обіцяли історію. - Із посмішкою промовив Олександр.
– Це дім купили мої батьки, коли мама була ще вагітна мною. Дім купували зовсім новим. Вот і вся історія. Тут нема що розповідати.
– Я зрозумів. Тепер я хочу підписати документ про купівлю. 
– Вікторія дістала документи, які підготувала раніше. 
  Документи оформлені та Олександр вніс повну суму та навіть трохи більше. Сказав що це доплата за чудову екскурсію. 
  Передавши ключі Вікторія поверталася додому але по дорозі зайшла у магазин за продуктами.
  Тим часом Нарія вже зняла пов'язку тому що більше часу не могла знайти брата. Та почала шукати та гукати його. Остом не відкликався...
  Вікторія вже повернулася додому. Та заплакана Нарія прийшла її зустрічати. Після того, як Вікторія вислухала донька та була в курсі що трапилося. Почала шукати сама. Але було безрезультатно та викликали поліцію... 
  Поліція розвела руками та оголосила щоб чекали до завтра. Нібито він може сам повернутися, коли йому набридне ховатись...
  Понеділок , восьма ранку...
  Вікторія повідомила директору школи про те, що зник Остом. Додому він не повернувся. Нарія теж залишилася вдома. Разом з мамою очікували поліцію. 
  Вікторія не могла знайти собі місце. Плакала не зупиняючись.
  Через деякий у дверей квартири була поліція. Разом з Вікторією вони заповнили документ про пошук дитини. Після чого поліція одразу покинула квартиру.
  Вікторія зібралась на роботу, так як потрібно, все-таки за щось жити. Нарія залишилась вдома сама. Так, як можливо Остом міг повернутися у будь-який час.
   Восьма година вечора...
Остом не повернувся. Новин про нього від поліції ще не було. 
  Вікторію затримали на роботі через її стан. Вона якісно не виконувала працю. 
  Тим часом у Нарії...
  Тук-тук. Наче в двері постукали. Нарія заглянула у дверний глазок. Там нікого не було...
– Хмм, дивно. - Прошепотіла собі під ніс Нарія.
  Тук-тук. Знову почула дівчина стук. Звук лунав із кімнати де ховався Остом.
  Тим часом у Остома...
  Остом спав на підлозі у тій кімнаті, холодний та голодний. 
  Але тут неочікувано відчинилась ще одні дверцята, яких раніше він не помічав. Остом прокинувся він скрипу двері та заглянув у них. То були сходи у низ з світильниками до самого низу. Він подумав що це вихід та спустився у низ. Після чого двері самі зачинилися. Злякавшись він почав бити у двері та смикати ручку. Все було марно. Це ще більше навело паніки та страху.
  Тим часом Нарія оглядала кімнату у пошуках стуку який вона чула. Нічого не знайшовши вона пішла у свою кімнату та очікувала на матір.
  Вікторія через деякий час повернулася додому. Нічого не обговорюючи вони разом з Нарією лягли у ліжко та заснули...