Глава 2 Відьмак, який не обіцяє чудес

Андрій Щебетун уже втретє перечитував повідомлення від Романа Сірого.

«Можу провести консультацію та спробувати визначити особливості закляття. Але не гарантую, що зможу його зняти».

Не гарантую!

Андрій обурено похитав головою. Навіщо тоді взагалі пропонувати послуги зі зняття магічних впливів?

Він хотів висловити все, що думає з цього приводу, але з рота не вирвалося жодного звуку.

Довелося знову брати телефон.

«Коли можна прийти на консультацію?» — написав він.

Відповідь надійшла за кілька хвилин.

«Завтра об одинадцятій. Адресу надішлю. Вартість консультації повідомлю заздалегідь».

Андрій погодився.

— Ну що? — запитала Раїса, зазирнувши до кімнати.

Син показав їй екран.

— Завтра? Чудово! Я піду з тобою.

Андрій похитав головою.

— Чому це ні?

Він швидко надрукував:

«Мамо, мені тридцять сім років. Я сам можу сходити до відьмака».

— А говорити як будеш?

Андрій мовчки підняв телефон.

— Ну добре, — зітхнула Раїса. — Тільки потім розкажеш, що він сказав.

Із кухні долинув голос Сергія:

— Розкаже обов'язково! Письмово, зате без повторень!

Андрій закотив очі.

Останнім часом батькові жарти подобалися йому дедалі менше.

Наступного ранку Марія Айстра відчинила свою крамницю й одразу помітила нову вивіску над сусідніми дверима.

«Роман Сірий. Магічні послуги».

— Яка оригінальність! — пробурмотіла вона.

Роман саме вийшов на вулицю з невеликою коробкою в руках.

— Доброго ранку, пані Айстро!

— Доброго.

— Як справи?

— Чудово. Поки ніхто не намагається пояснювати мені, як правильно працювати.

— А часто намагаються?

— Частіше, ніж хотілося б.

Роман усміхнувся.

— Сподіваюся, я не поповню цей список.

— Це залежить від вас.

— Тоді постараюся.

Марія вже збиралася повернутися до крамниці, коли чоловік запитав:

— До речі, ви знаєте Андрія Щебетуна?

Відьма завмерла.

— На жаль.

— Він записався до мене на консультацію.

— Вітаю.

— Каже, що ви наклали на нього закляття мовчання.

— Не каже, а пише, — уточнила Марія.

Роман ледь помітно усміхнувся.

— Справедливо.

— І що ви хочете від мене?

— Нічого. Просто уточнюю обставини.

— Він вам уже все написав?

— Не зовсім.

Марія схрестила руки.

— Тоді нехай напише, скільки разів я просила його припинити давати мені непрохані поради.

— Гадаю, цього він не згадав.

— Яка несподіванка!

Роман поставив коробку біля дверей.

— Ви розумієте, що я можу спробувати зняти ваше закляття?

— Звичайно.

— І вас це не турбує?

— Ні.

— Чому?

Марія усміхнулася.

— Бо спробувати й зняти — різні речі.

Роман уважно подивився на неї.

— Ви впевнені у своїй магії.

— А ви хіба ні?

— У своїй — так. У чужій волів би спочатку розібратися.

— Ось і розбирайтеся.

Марія зайшла до крамниці, залишивши відьмака біля дверей.

Роман похитав головою.

— Цікава сусідка.

Об одинадцятій Андрій уже стояв перед дверима Романової крамниці.

Він перевірив адресу, поправив куртку й зайшов усередину.

Приміщення ще пахло свіжою фарбою. Уздовж стін стояли шафи з книжками, коробками та магічними предметами. За столом сидів Роман.

— Добрий день. Ви Андрій Щебетун?

Відвідувач кивнув.

— Проходьте, сідайте.

Андрій сів і дістав телефон.

«Ви зможете повернути мені голос?»

— Спочатку треба визначити, як саме працює закляття.

«Марія просто щось сказала, і я замовк».

— Що саме сказала?

Андрій замислився.

Потім надрукував:

«Щось про те, що мені корисно помовчати».

— А до цього що було?

«Ми розмовляли».

— Про що?

«Про різне».

— Конкретніше?

Андрій почав друкувати.

«Я пояснював їй, як краще вести справи. Потім розповідав про чай. Ще трохи пожартував».

— А вона?

«Просила припинити».

— Ви припинили?

Андрій завагався.

«Не відразу».

— Зрозуміло.

Відьмак відкрив шухляду й дістав невеликий прозорий кристал.

— Зараз перевіримо, який магічний вплив на вас накладено. Покладіть руку на стіл.

Андрій слухняно виконав прохання.

Роман підніс кристал до його долоні.

Усередині каменя з'явилося сріблясте світло, яке поступово перетворилося на тонкі нитки.

Відьмак уважно придивився.

— Цікаво.

Андрій одразу схопив телефон.

«Що цікаво?»

— Закляття дуже акуратно створене. Воно не пошкоджує голосові зв'язки й не заважає вам дихати чи їсти. Просто блокує можливість говорити.

«Я це й сам знаю!»

— Тоді навіщо запитуєте?

Андрій сердито насупився.

Роман продовжив дослідження.

Сріблясті нитки всередині кристала переплелися, утворивши невеликий вузол.

— А ось це вже складніше.

«Що там?»

— Магічна структура закляття має індивідуальні особливості. Щоб його зняти, потрібно правильно визначити спосіб, яким Марія його створила.

«То визначайте!»

Роман підняв очі.

— Пане Щебетуне, ви прийшли на консультацію, а не замовили диво за п'ять хвилин.

Андрій опустив погляд.

Відьмак відклав кристал.

— Я можу продовжити дослідження, але не обіцяю результату. Зняття чужої магії — складна справа.

«А якщо не вийде?»

— Тоді доведеться шукати іншого фахівця або чекати, поки дія закляття завершиться.

Андрій зблід.

«Скільки чекати?»

— Не знаю. Це залежить від умов, закладених у магічний вплив. За законом такі закляття без згоди людини не можуть діяти довше року.

Андрій широко розплющив очі.

РІК?!

Він так різко підхопився зі стільця, що мало не перекинув його.

Роман спокійно продовжив:

— Я не сказав, що вам доведеться мовчати цілий рік. Це максимальний дозволений термін.

Андрій повільно сів.

«А Марія може зняти?»