Тиша після всіх

Вступ

Осінь прийшла непомітно — з тихим шелестом листя під ногами й запахом кави, що змішується з ранковим туманом. Місто ніби сповільнило подих, загорнувшись у теплі барви, і кожна вулиця здавалася сторінкою старої книги. Саме восени Алія завжди відчувала, що світ стає ближчим — мов шепоче їй на вухо свої таємниці.

Вона любила блукати після дощу, коли ліхтарі відбиваються у калюжах, а повітря пахне каштанами й мокрим листям. У такі миті серце ставало спокійним, але водночас чомусь тривожним — наче всередині хтось кликав її кудись, куди вона ще не наважувалася йти.

Та цього року щось змінилося. Звичний ритм її життя раптом почав тріскатись по швах. У повітрі стояло передчуття — тонке, невидиме, як перший іній на траві. І коли вона почула тихий голос у сні, що промовив: «Настав час прокинутись», Алія зрозуміла: ця осінь вже не буде звичайною.

Юльчик

Подобається

#1168 в Сучасна проза
#2179 в Фентезі
#567 в Міське фентезі

У тексті є: осінь, самотнійсть, сни

Відредаговано: 05.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись